Business Registration Consultanse 0382-708049 0971949984


реэстра












Головна » Статті » Pravo

Адміністративний договір

Адміністративний договір


 

   Реформування адміністративно-правових відносин у країнах Центральної та Східної Європи, пов’язане із вступом до ЄС показало необхідність кардинального переосмилення принципів, ключових положень, ідей, загального змісту правових категорій, які необхідно імплементувати в національну правову систему, а також їх співвідношення з усталеними юридичними термінами. Крім того, важливе переосмислення змісту та місця останніх в оновленій доктрині.

Сказане є справедливим і для комплексного реформування української науки адміністративного права, низка фундаментальних принципів та категорій якої потребують доктринального перегляду з позицій європейських гуманістичних цінностей. Одним з таких інститутів адміністративного права, що потребують реформування є адміністративний договір.

У ході вивчення положень законодавства України, матеріалів навчальної, наукової та спеціальної літератури стає зрозумілим, що питання про використання договорів для регулювання правовідносин є проблемними не тільки для галузі адміністративного права.

Формування правовідносин нового типу між державою та особою, вирішування завдань щодо забезпечення надійного захисту прав і свобод людини та громадянина, їх гарантій у рамках правозастосовчої діяльності органів державної влади, децентралізація державною управління, зближення публічно-правових і приватноправових основ у сучасному державному управлінні свідчить про перспективність використання адміністративних договорів у діяльності органів виконавчої влади України.

Проблематику інституту адміністративних договорів у адміністративному праві досліджували значна кількість правознавців – фахівців адміністративного права. З них можна згадати наступних авторів: Афанасьєв К.К., Ілюшик О.М., Мамалига Н.Р., Смокович М.І. та ін. Однак, більшість наукових праць присвячено окремим аспектам адміністративного договору, а базисні проблеми даного інституту в системі джерел адмністративного права і досі залишаються не дослідженими. У процесі дослідження особливостей адміністративного договору стає очевидним, що при його використання у сфері державного управління виникає необхідність внесення уточнень і доповнень до положень багатьох правових інститутів галузі адміністративного права.

Адміністративний договір є певною мірою правовим феноменом у системі адміністративного права. У ході розгляду предмета регулювання адміністративних договорів видається за важливе вивчити питання щодо змісту адміністративного договору, який у сучасних умовах також помітно змінюється. Обов’язкова участь в адміністративному договорі суб’єкта, наділеного державно-владними виконавчо-розпорядницькими повноваженнями, зумовила необхідність дослідження особливостей процесів децентралізації державного управління й розвитку самоврядування в Україні.

Відзначаючи нормативний характер адміністративних договорів та обгрунтовуючи віднесення їх до джерел адміністративного права, слід визначити співвідношення адміністративних договорів та адміністративно-правових актів, змісту й правової характеристики різних видів правових актів управління. Крім того, об’єктивно виникла і необхідність уточнення місця адміністративних договорів у правовій системі України.

Частина дефініцій адміністративного договору містить указівку на його добровільний характер. Тим часом С.О. Магда, посилаючись на українське законодавство, указує, що в певних правовідносинах адміністративний договір може бути укладено всупереч волі однієї зі сторін, а O.A. Задихайло зазначає: «Принцип вільного волевиявлення сторін є невластивим для адміністративного договору, адже суб’єкт владних повноважень певною мірою обмежений у виборі контрагента чітко визначеною процедурою підготовки та укладення договору і може відмовити в укладенні договору виключно з визначених законодавством підстав».

Безумовно, не можна не поділяти занепокоєння O.В. Синьова із приводу того, що «... визнання адміністративним договором не лише добровільної угоди, а й обов’язкової угоди може призвести до зловживань та порушень прав однієї зі сторін цього договору». Не можна також не визнати слушності його мотивування цього занепокоєння: «Якщо б сторонами адміністративного договору були лише органи публічного управління, то суттєвої проблеми не виникало б.... Спір можна було б вирішити в адміністративному порядку... (публічний інтерес має загальний характер для всіх суб’єктів публічно-владних повноважень, тому інтересом окремого суб’єкта задля досягнення загального інтересу можна пожертвувати).

З нормативного визначення адміністративного договору випливає, що обов’язково однією зі сторін договору є суб’єкт, наділений владними управлінськими функціями, звідки і виникає ознака нерівності сторін.

Поряд із властивим адміністративному праву імперативним методом (методом владних приписів) все частіше увагу науковців привертає розвиток методу адміністративного права, який полягає у більш широкому застосуванні окремих засобів методу диспозитивного, насамперед у вигляді різних договірних форм, і найперше – форми адміністративного договору.

Проте не варто забувати і про те, що інститут адміністративного договору підпадає також під регулювання нормами адміністративного процесуального права. Такі висновки можна зробити із визначення предмета даної галузі. Предмет адміністративного процесуального права становить система суспільних правовідносин, які виникають між органами владних повноважень, їх посадовими особами, судом, з одного боку, та фізичними чи юридичними особами – з іншого, щодо визнання, реалізації і захисту прав і законних інтересів особи і держави у сфері публічних відносин та розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, визначеному адміністративним процесуальним законодавством.
Виходячи з даного визначення, можна дійти висновку, що оскільки одна сторона адміністративного права чітко визначена – це суб’єкт владних повноважень, а інша сторона не встановлена законодавством, тому до неї можна віднести фізичну чи юридичну особу або інший суб’єкт владних повноважень. Що стосується змісту договору, то ним є права та обов’язки сторін. Оскільки ці відносини підпадають під регулювання нормами даної галузі, то можна припустити, що адміністративний договір є також і методом адміністративного процесуального права. Методу адміністративного права притаманні як загальні методи правового регулювання – імперативний і диспозитивний, які реалізуються шляхом: а) використання приписів; б) встановлення заборон; в) надання дозволів, так і спеціальні, притаманні тільки цій галузі – субординації, координації, адміністративного договору, реєстрації, стимулювання, інвестицій та ін.

Науковцями проведено дослідження у сфері державного управління і однією із форм управління визначено адміністративний договір. Форма державного управління – зовнішньо виражена дія – волевиявлення виконавчо-розпорядчого органу (посадової особи), здійснене у рамках режиму законності та його компетенції для досягнення управлінської мети – вираження у зовнішньому вигляді конкретних дій державних органів, їх структурних підрозділів і посадових осіб, які здійснюються у процесі виконавчої діяльності й спрямовані на реалізацію функцій управління. Виділяють дві групи форм управління – правові і неправові.

Правові форми управління – форми управлінської діяльності, які безпосередньо викликають правові наслідки, пов’язані зі встановленням або застосуванням норм права. Серед них виділяють такі: видання правових актів управління; укладення угод (договорів); здійснення інших юридично значних дій.

Із застосуванням адміністративно-правових методів органи державної виконавчої влади здійснюють управлінський вплив на об’єкт шляхом використання адміністративно-правових засобів управління. За одним із критеріїв такі методи поділяються на прямі і непрямі. Прямі методи характеризуються впливом суб’єкта управління на об’єкти управління в односторонньому порядку. Використання методів прямого адміністративного впливу необхідне для досягнення цілей і задач державного управління.

На думку Заярного О., визначаючи обставини (юридичні факти), з настанням яких орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право, чи зобов’язаний укласти адміністративний договір, чинне в Україні законодавство, як правило не використовує узагальнюючого поняття для їх позначення, але, вказує на їх безпосередній зв’язок з набранням договором юридичної сили.

На відміну від законодавства, яким регулюються адміністративно-договірні правовідносини, доктриною зобов’язального права було вироблено узагальнююче поняття, яким позначаються відповідні обставини – правові передумови укладення адміністративного договору.

За своєю сутністю та юридичним змістом дане поняття відображає цілі та умови конкретних видів адміністративних договорів, особливості правового регулювання адміністративно-договірних правовідносин, правовий статус суб’єктів владних повноважень, які укладають відповідні договори.

У найбільш загальному розумінні правовими передумовами укладення адміністративного договору виступають соціально-економічні, юридичні та інші перетворення у сфері державного управління, спрямовані на поглиблення диспозитивних засад діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, результатом яких є розширення сфери використання адміністративного договору, як правової форми, засобу реалізації управлінської діяльності.

Аналіз норм адміністративного законодавства дозволяє нам розглядати правові передумови укладення адміністративного договору, як передбачені в нормах адміністративного або іншого публічного законодавства умови (обставини) за наявності яких орган виконавчої влади, або орган місцевого самоврядування має право реалізувати надані йому владні (управлінські) повноваження у формі адміністративного договору.

Виходячи з наведеного визначення можна виділити наступні види правових передумов укладення адміністративних договорів:

- Нормативні передумови, тобто, сукупність встановлених адміністративним законодавством норм, що визначають, які види адміністративних правовідносин можуть втілюватися в договірну форму, між якими суб’єктами та на основі яких підстав може укладатися адміністративний договір, і якими владними (управлінськими повноваженнями) наділяється орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування по реалізації договірних повноважень, а також вимоги, яким повинен відповідати адміністративний договір. Наведена група правових передумов укладення адміністративних договорів має найбільш загальний характер порівняно з іншими передумовами і розкриває сферу договірного регулювання публічно-правових відносин, встановлює дозволи та заборони по укладанню адміністративних договорів. Поглиблення децентралізації виконавчої влади, модернізація адміністративного законодавства, необхідність залучення громадськості до прийняття суспільно-важливих рішень, участь суб’єктів господарювання у розвитку інфраструктури в Україні обумовлює розширення сфери застосування адміністративних договорів у відносинах державного управління, що має наслідком зростання кількості адміністративно-договірних норм в механізмі адміністративно-правового регулювання різних видів правовідносин. За своєю юридичною природою наведений вид правових передумов укладення адміністративних договорів виступає «фундаментом» для побудови адміністративно-договірних правовідносин, відмежування їх від інших видів правовідносин, які складаються у процесі організації та здійснення державного управління.

- Програмно-цільові передумови, що проявляються через нормативне закріплення цілей, завдань адміністративно-правового регулювання, реалізація яких допускається шляхом укладення адміністративного договору, в тому числі на виконання державних та місцевих програм соціально-економічного розвитку, інших цільових програм. Зазначена група правових передумов тісно переплітається з нормативними передумовами укладення адміністративного договору і конкретизує їх вимоги у відношенні до конкретних видів адміністративних договорів у тій чи іншій сфері публічно-правового регулювання. Разом з тим, законодавство України допускає попереднє виникнення програмно-цільових передумов укладення адміністративного договору порівняно з нормативними передумовами. Остання форма правового зв’язку передумов укладення адміністративних договорів значною мірою властива законодавству України, інших пострадянських держав, де активно відбувається модернізація адміністративного законодавства, в тому числі з питань договірного оформлення відносин суб’єктів владних повноважень з фізичними та юридичними особами з приводу реалізації першими суб’єктами владних (управлінських функцій). У зв’язку з реалізацією програмно-цільових передумов, до змісту адміністративного договору можуть включатися умови, якими встановлюються чи делегуються органам виконавчої влади, або органам місцевого самоврядування окремі повноваження з управління, регулювання в різних сферах публічно-правових відносин. В даному випадку адміністративний договір виступає правовою основою здійснення повноважень, визначених в його умовах, в тому числі для видання суб’єктами владних повноважень, які його уклали нормативно-правових актів з питань визначених у договорі.

- Компетенційні передумови, сутність яких виявляється у законодавчому закріпленні за органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами повноважень, в тому числі делегованих щодо укладення, зміни та розірвання конкретних видів адміністративних договорів, здійснення контролю за належним виконанням зобов’язань, що з них виникають. Прикладом компетенційних передумов укладення адміністративного договору може виступати норма, закріплена у ч. 1 ст. 5 Закону України «Про угоди про розподіл продукції», згідно з якою: «Сторонами угоди про розподіл продукції виступають інвестори і Кабінет Міністрів України та Верховна Рада Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, на території якого розташована ділянка надр, що передається в користування на умовах угоди про розподіл продукції, які укладають угоду після її погодження з постійно діючою міжвідомчою комісією» [14]. Згідно з нормою, закріпленою у ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державно-приватне партнерство» – рішення про здійснення державно-приватного партнерства щодо об’єктів державної власності, проведення конкурсу та затвердження результатів конкурсу з визначення приватного партнера приймаються Кабінетом Міністрів України чи уповноваженим ним органом [17]. З аналогічних питань, рішення щодо об’єктів комунальної власності приймаються відповідними місцевими радами, частина друга статті 13 вказаного Закону. При цьому, зі змісту норми, передбаченої у ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державно-приватне партнерство» орган, який прийняв рішення про проведення конкурсу з визначення приватного партнера укладає з переможцем конкурсу договір в рамках державно-приватного партнерства на умовах визначених конкурсом.

- Адміністративно-процедурні передумови, що являють собою передбачену законодавством України систему заходів дій суб’єкта владних повноважень, спрямованих на визначення юридичної або фізичної особи з якою має укладатися адміністративний договір. За своєю сутністю процедура укладення адміністративного договору – це закріплені в нормах адміністративного законодавства взаємні дії сторін, метою яких є встановлення адміністративно-договірних правовідносин, а також визначення змісту договірних зобов’язань, виконання яких покладається на учасників таких правовідносин.

Для адміністративного договору властива складна, особлива процедура його підготовки та укладення, що обумовлена публічно-правовою сутністю, метою, завданнями даного виду договорів, їх місцем в системі правових засобів здійснення управлінської діяльності.

Категорія: Pravo | Додав: advocate (2018-01-15)
Переглядів: 1003 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Legal Аssistance© м. Хмельницький вул. Вайсера, 12/1       тел.: 70-80-49, 0971949984