АДВОКАТ - РЕФОРМА ПРОФЕСІЇ

  На сьогоднішній день проблемним питанням адвокатури залишається існування двох паралельних професій – юриста та адвоката. Звичайно кожен адвокат апріорі є юристом, проте не кожен юрист є адвокатом. Для того, щоб стати адвокатом необхідно мати 2 роки трудового стажу на посаді юриста та здати екзамени. В такому випадку очевидною здається ситуацією, що адвокат за інших рівних умов – кращий вибір для клієнта. Проте в даній ситуації залишається багато але:

- Згідно статистичних даних в Україні приватно практикуючих юристів, що офіційно працюють та сплачують податки в 10 раз більше, ніж адвокатів.

- ½ адвокатів, що мають адвокатське посвідчення фактично не працюють адвокатами, а є прокурорами, суддями та ін. посадовцями, а адвокатську корочку вони отримали провсяк випадок на майбутнє.

- Великі компанії та фірми надають перевагу саме юристам та юридичним фірмам, а не адвокатам, оскільки останні в більшій своїй частині сконцентрувалися виключно на вирішенні кримінальних справ, а такі сфери як господарське, фінансове, податкове, комерційне, корпоративне право та інші суміжні галузі права пов'язані з веденям бізнесу окупували юридичні фірми та приватно практикуючі юристи.

  Таким чином, клієнти обирають адвоката виключно коли  мають проблеми з Кримінальним кодексом чи зазнають кримінального переслідування, в інших випадках дешевшими та якіснішими послугами будуть саме послуги юриста. 

Згідно Рішення КСУ від 16.11.2000 у справі Солдатова неконституційними визнано положення ч. 1 ст. 44 КПК, таким чином юристам дозволили здійснювати захист у кримінальних справах. Постанова ж Пленуму ВСУ № 8 від 24.10.2003 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», яким він визнав правильною практику тих судів, які через відсутність спеціального закону не допускають юристів до здійснення захисту у кримінальних справах. Таким чином, на практиці юристів не допускають у сферу здійснення захисту у кримінальному процесі.

Чи бути в новому законопроекті «монополії» адвокатури, тобто закріплення за адвокатами виключного права на надання правової допомоги, здійснення захисту в різних видах процесу? Прихильники уніфікації вказують, що об'єднати дві професії необхідно для того, щоб адвокатура була єдина, і всі громадяни нашої держави розуміли, що якщо право порушене, звертатися по допомогу треба до адвоката.

Частими сьогодні є випадки, коли людина, що не має жодної юридичної освіти, не платячи жодних податків відкрито надає різного роду юридичні послуги. Наскільки ефективна така допомога, можна тільки здогадуватися, а відповідним органам - пожинати плоди роботи таких  юристів.

 На нашу думку, реформуючи адвокатуру законодавцям необхідно:

1. Виключити із законодавства терміну «інший фахівець в галузі права», надати можливість юристам, які довгий час працювали офіційно набути статус адвоката без складання кваліфікаційних іспитів.

2. Підвищити гарантії діяльності адвокатури шляхом:

встановлення заборони втручання в адвокатську діяльність та перешкоджання її здійсненню;

встановлення певного порядку порушення кримінальної справи проти адвоката;

збереження заборони, передбаченої чинним Законом України «Про адвокатуру», стосовно здійснення певних оперативно-розшукових та слідчих дій щодо адвоката та розширення їх переліку (заборона на вилучення інформації, допит у справах, у яких адвокат надає правову допомогу);

встановлення адміністративної відповідальності за ненадання інформації за запитом адвоката;

повернення адвокатам права на здійснення активної участі у слідчих діях на досудовому слідстві.

3. Адвокатам має бути наданий вільний вибір організаційних форм, в яких вони здійснюють адвокатську діяльність.

4. Основою самоврядування адвокатури мають бути регіональні колегії адвокатів, членами яких є всі адвокати відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

5. Створити прозорий механізм набуття, зупинення та припинення статусу адвоката.