Міжнародні організації в сфері мореплавства

   На сьогоднішній день Україна бере активну участь у всіх напрямках діяльності ООН, найважливішими з яких є підтримання миру та безпеки та зміцнення верховенства права, розвиток співробітництва у різних галузях економіки та політики. Однією з головних ідей сучасного розвитку світу є усвідомлення того, що XXI століття є століттям Світового океану. Розробка комплексної програми спільних дій об’єктів морегосподарчого комплексу, що орієнтовані на досягнення вирішення проблем освоєння та ефективного використання Світового океану в інтересах економічного розвитку та екологічної безпеки є ключовим завданням міжнародних морських організацій. В Міжнародній морській організації, яка входить у систему ООН, в інших урядових та неурядових міжнародних морських організаціях, союзах постійно ведеться пошук організаційних та технічних заходів, які спрямовані на забезпечення безпеки мореплавства.

 Проблема ефективного правового регулювання міжнародного мореплавства є найважливішою на морському транспорті, оскільки від її успішного рішення залежить охорона життя і здоров’я членів екіпажів суден і пасажирів, збереження суден і вантажів, стан морського середовища. У рамках Міжнародної морської організації діє розвинута система міжнародних угод, в яких значна увага приділена питанням забезпеченню безпеки мореплавства, екологічного балансу океану, супутникового зв’язку та ін. Проте, проблеми у діяльності міжнародних організацій в сфері мореплавства продовжують існувати, оскільки наслідки негативних тенденцій в сфері мореплавства поширюються не тільки на учасників морського підприємства, судна, його екіпаж і пасажирів, судновласника, але і на прибережні країни, значні групи осіб та організацій. Причиною того, що проблеми в сфері мореплавства набувають загрозливого характеру, є недостатня ефективність діяльності міжнародних організацій в даній сфері.

Для ефективного здійснення своєї діяльності міжнародними організаціями в сфері мореплавства велике значення має удосконалення правових механізмів їх діяльності.

Питання діяльності мажнародних організацій в сфері мореплавства досліджувалися в працях таких вчених, як Будаков М.О.,        Буткевич О.В., Іванов Д.А., Половка С.Г., Шемякін О.М. та ін. У працях вказаних вчених основна увага приділена дослідженню питань, пов’язаних з характеристикою діяльності міжнародних морських організацій. У даний же час важливого значення набувають проблеми, пов’язані з підвищенням ефективності діяльності міжнародних організацій в сфері мореплавства.

На міжнародній конференції, що проходила під егідою ООН у лютому – березні 1948 р. у Женеві, було прийнято Конвенцію про Міжурядову морську консультативну організацію. У 1982 р. дана Організація була перейменована у Міжнародну морську організацію (ІМО). У відповідності до ст. 1 Конвенції 1948 р., одна з основних цілей утворення Міжурядової морської консультативної організації – це вирішення проблем технічного, економічного і комерційного характеру міжнародного торговельного судноплавства. Таким чином, до компетенції організації, на першому етапі, не відносилися питання юридичного характеру, нею не розглядалися питання, що стосувалися національності й реєстрації суден.

Держава, що є учасником ІМО зобов’язана дотримуватися загальноприйнятих міжнародних норм і застосовувати усе необхідне для забезпечення їх виконання. Hасампеpед, до таких конвенцій IMO слід віднести Miжнаpoдну конвенцію про вантажну марку 1966 p., Miжнаpoдну конвенцію про обмірювання суден 1969 p., Конвенцію про Miжнаpoднi правила запобігання зіткненню суден на морі 1972 p., Miжнаpoдну конвенцію по запобіганню забруднення з суден 1973/78 p., Miжнаpoдну конвенцію про охорону людського життя на морі 1974 p., Miжнаpoдну конвенцію про підготовку і дипломування моряків та несення вахти 1978 р. та ін.

ІМО на сьогоднішній день діє як спеціалізований орган ООН; є консультативною і дорадчою організацією; несе відповідальність за організацію забезпечення безпеки на морі і захисту довкілля, а також вирішення юридичних питань, пов’язаних з міжнародним судноплавством; сприяє полегшенню взаємодії урядів держав з технічних питань для досягнення найвищих стандартів в області безпеки на море і запобігання забрудненню; приймає і удосконалює обов’язкові до виконання і рекомендаційні міжнародні конвенції, кодекси, резолюції, протоколи, циркуляри і рекомендації. ІМО складається з Асамблеї, Ради, Секретаріату і Комітетів. Керівний орган ІМО – Асамблея – у складі представників усіх держав-членів скликається один раз на два роки. Перша сесія Асамблеї тоді ще ІМКО відбулася в січні 1959 року. Асамблея обирає Раду з 40 членів, яка збирається двічі на рік. Рада ІМО є Виконавчим органом. У період між сесіями Асамблеї Рада виконує робочі функції організації, координує роботу комітетів. Рада складається за принципом балансу між державами-судновласниками і державами – вантажовласниками. Держави-члени обираються в Раду Асамблеєю. Держави розділені на три великі групи: 10 провідних морських держав, 10 інших держав, значних з точки зору міжнародної морської торгівлі, і 20 морських держав, обраних в Раду з метою забезпечення географічного представництва різних регіонів світу.

Україна стала членом Міжнародної морської організації у 1994 році. Участь України в ІМО забезпечується Міністерством інфраструктури України, Міністерством закордонних справ України та Міністерством юстиції України. На сьогоднішній день Україна віце-головує в Асамблеї Міжнародної морської організації, представник нашої держави входить до складу Міжнародного трибуналу з морського права. Відділ міжнародного співробітництва та роботи з міжнародними організаціями Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті є самостійним структурним підрозділом Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті та підпорядковується безпосередньо першому заступнику Голови Укрморрічінспекції.

Загальним міжнародним судовим органом, який володіє компетенцією щодо вирішення міждержавних конфліктів та винесення консультативних висновків з питань міжнародного права, є Міжнародний Суд ООН. Правове регулювання його діяльності здійснюється відповідно до Статуту ООН від 26 червня 1945 р. та власного Статуту, який є його невід’ємною частиною.

Міжнародний трибунал по морському праву є порівняно молодим міжнародним судом, що постійно діє, заснованим на підставі Конвенції ООН по морському праву 1982 р., який приступив до роботи в 1996 р. Доступ до Трибуналу мають всі учасники Конвенції 1982 р. Міжнародний Трибунал складається з 21 судді. До складу Трибуналу можуть також бути вибрані судді ad hoc (судді від держав, що є учасниками конкретної морської суперечки, що розбирається, і не представлених в суддівському складі Трибуналу). Трибунал може працювати як у повному складі (у складі 11 суддів), так і по палатах (камерам): Камера по спорах, що стосуються морського дна; Камера спрощеного виробництва; Камера по спорах, що стосуються рибальства; Камера по спорах, що стосуються морського середовища; Камера по спорах про делімітацію морських просторів; Камера, передбачена п. 2 ст. 15 Статуту (для розгляду переданого йому конкретної суперечки, якщо про це просять сторони). Трибунал покликаний вирішувати спори між державами, вживання Конвенції 1982 р. і її тлумачення, що виникають по приводу, по різних питаннях.

Роль Міжнародного Суду ООН у вирішенні міждержавних спорів, підтриманні міжнародного правопорядку є досить значна. Серед основних досягнень Міжнародного Суду є те, що він безпосередньо вплинув на становлення основних положень міжнародного морського права у їхньому сучасному розумінні, що знайшло відбиток у Конвенції. Йому належить заслуга у формуванні основ міжнародного права делімітації континентального шельфу і розмежуванні морських просторів.

Міжнародний Суд ООН, застосовуючи норми міжнародного права до конкретних обставин при розгляді спорів між державами, максимально розвиває, поглиблює й конкретизує їх зміст. Ця робота завжди носить творчий характер і є допоміжним засобом для вдосконалення норм міжнародного права. Процедура провадження у Міжнародному Суді ООН досить ефективна і дає йому змогу виконувати завдання, поставлені світовою спільнотою.

На відміну від Міжнародного Суду ООН, який є одним з головних органів ООН, Трибунал функціонує як самостійна міжнародна організація. У складі Трибуналу функціонує Палата (Камера) зі спорів, що стосуються морського дна, яка володіє компетенцію з розгляду спорів з приводу діяльності у Районі. На відміну від Міжнародного Суду ООН, який є одним з головних органів ООН, Трибунал функціонує як самостійна міжнародна організація. Таким чином, Міжнародний трибунал з морського права – це спеціальна судова установа, яка покликана розглядати міжнародні спори у сфері дослідження і використання світового океану в інтересах не лише окремих держав-учасниць Статуту, але й, що не менш важливо, в інтересах світового співтовариства. Про авторитет Трибуналу свідчить те, що жодна із таких справ не передавалась на розгляд іншим судам. У цілому діяльність Трибуналу з вирішення морських спорів слугує гарантією дотримання норм Конвенції ООН з морського права і фактором прогресивного розвитку сучасного морського права.

Ще однією проблемою міжнародного співробітництва в сфері мореплавства є злочинна діяльність морських піратів. Так, морське піратство стрімко переросло в проблему світового масштабу, яку сьогодні багато держав оцінюють як один із різновидів міжнародного тероризму, бо вона явно та безперечно загрожує неймовірними негативними наслідками, насамперед, серйозними порушеннями системи світового морського судноплавства та вантажно-пасажирських перевезень, які супроводжуються не тільки великими людськими жертвами, а й важкими економічними та екологічними наслідками, політичним напруженням міжнародних відносин між державами тощо.

Зростаюча взаємозалежність держав у боротьбі з піратством об’єктивно вимагає відповідного відображення в міжнародному праві та його окремих галузях. Однак сьогодні має місце недостатня відпрацьованість комплексу міжнародно-правових заходів у цій галузі, їх невідповідність сучасним умовам, національному законодавству окремих країн, об’єктивним потребам, унаслідок чого знижується ефективність боротьби з таким злочином. Законодавчі й інші нормативно-правові акти держав нерідко носять загальний характер і далеко не завжди відповідають інтересам забезпечення їх безпеки на морі. В діяльності міжнародних організацій та державних органів, що беруть участь у боротьбі з піратством, досить часто виникають ситуації, котрі вимагають удосконалення правової та процесуальної регламентації й відповідного регулювання. Внаслідок цього практичні заходи в боротьбі з даним злочином часто бувають недостатньо ефективними. Зважаючи на важливість вирішення проблеми морського піратства для держав Причорноморського регіону та України в цілому, що мають розгалужену систему міжнародних морських шляхів, збільшення ефективності міжнародно-правового та національно-правового регулювання протидії морському піратству важко та навіть неможливо переоцінити, насамперед, через величезну суспільну небезпеку цього злочину.