Говорячи про корпоративне закoнодавство, слід пoгодитися з його неоднорідністю та комплексністю. Правові акти, норми корпоративного законодавства дійсно належать до різних його галузей: господарського, цивільного, адміністративного, фінансового, податкового та ін.

Залежно від об’єкта правового регулювання слід розрізняти кодифіковані, спеціальні та комплексні джерела корпоративного законодавства. Кодифікованими нормативно-правовнмн актами є Гoсподарський та Цивiльний кодeкси України [9] (ЦКУ). ГКУ регламентує правовий статус господарських товариств, зокрема, надає поняття підприємства, господарського товариства, визначає організаційно-правові форми господарського товариства, їх види, порядок утворення статутного капіталу господарського товариства, управління ним, права та обов’язки учасників господарського товариства та ін. Отже, більшість відносин, що виникають на протязі життєвого циклу цих товариств (їх створення, функціонування, банкрутства, ліквідація) регулюються саме нормами господарського права. Це також важлива підстава для віднесення корпоративних правовідносин до сфери правового регулювання з боку' господарського права.

Низка питань, пов'язаних з утворенням, функціонуванням та припиненням господарського товариства, вирішується на рівні ЦКУ. Оскільки господарське товариство є юридичної особою, то на нього поширюються також норми цивільного кодексу щодо юридичної особи.

До спеціальних нормативно-правових актів можна віднести Закони України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 року, «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. та ін.

До комплексних нормативних актів належать Закони України від 07.12.2000 р. «Про банки і банківську' діяльність», від 06.03.1992 р. «Про приватизаційні папери», від 15.03.2001 року' «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», від 15.03.2006 року «Про холдингові компанії в Україні», від 17.03.1996р. «Про страхування», «Про цінні папери та фондовий ринок», від 18.09.1991 р. «Про інвестиційну діяльність», від 19.03.1996 р. «Про режим іноземного інвестування» тощо.

В залежності від суб’єкта прийняття акта (норми) корпоративного законодавства поділяються на такі, що приймаються державними органами (закони, укази, постанови тощо); і такі, що приймаються учасниками господарського товариства (статут, рішення, договори, кодекс корпоративної поведінки та ін.). Останні, локальні нормативно-правові акти, що також належать до корпоративного законодавства, регулюють відносини внутрішньофірмового характеру. До цих актів відносяться й корпоративні договори (нормативні акти, чинні тільки в межах конкретного товариства які мають відповідати нормам корпоративного законодавства). Вони визначають права та обов’язки сторін корпоративних відносин, відповідальність за порушення обов’язків тощо (наприклад, засновницький договір господарського товариства). Це також і кодекси корпоративної поведінки - комплекс стандартів, якими мають керуватися працівники корпорації, їх партнери при веденні бізнесу. Як правило, кодекс встановлює етичні норми поведінки, що визначають дії працівників та партнерів, а також і рішення, які вони приймають в щоденній роботі. Кодекс звично заснований на корпоративних цінностях і переконаннях, додержання яких приносить корпорації високу ділову репутацію серед її акціонерів, працівників, споживачів, контрагентів та інших осіб, що зацікавлені у діяльності корпорації.

Дотримання корпоративних правил позитивно впливає і на контроль та зниження ризиків, пов’язаних з господарською діяльністю корпорації, підтримання постійного зростання фінансових показників, її фінансової прозорості, рівновага впливу та балансу інтересів, запровадження правил ефективного менеджменту та належного контролю, урахування інтересів широкого кола заінтересованих осіб, що забезпечує роботу корпорації на благо суспільства, зростання національного багатства та успішного здійснення її статутної діяльності.

Підсумовуючи, зазначимо, що термін «корпорація» вказує на шлях об’єднання учасників підприємницької діяльності у підприємства або товариства (об’єднання майна для участі в підприємницької діяльності).

Наявність у Господарському' кодексі України положень про підприємства колективної власності, а також те, що більшість відносин, що виникають на протязі життєвого циклу цих товариств регулюються саме нормами господарського права - утворюють важливі підстави для віднесення корпоративних правовідносин до господарсько-правових.

Підставою для віднесення корпоративних відносин до господарських є і те, що предмет корпоративного права утворюють група відносин зовнішнього характеру, які виникають між корпорацією і третіми особами; а також відносини внутрішнього характеру (внутрішньоорганізаційні, внутрішньофірмові), учасниками яких с засновники корпорації, сама корпорація (як юридична особа, суб’єкт права) та її органи. Ці відносини можна iнтерпретувати відповідно як організаційногосподарські та господарсько-виробничі і внутрішньoгосподарські відносини, тобто ті, що складають, як відомо, сферу господарських відносин.