ГРУПОВЕ ПОРУШЕННЯ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ ЯК ЗЛОЧИН 

Одною з важливих умов функціонування держави та суспільства є забезпечення громадського порядку. У Кримінальному кодексі України (ч. 1 статті 2) передбачено, що своїм завданням він визначає правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам. Тому використання кримінально-правових засобів охорони громадського порядку є одним із дієвих засобів реагування на суспільно небезпечні посягання у цій сфері.

Сучасне українське суспільство стурбоване поширенням деструктивних процесів у відносинах між різними групами людей, сформованих за соціальними, політичними, релігійними, територіальними, національними й іншими ознаками. Однією з форм реалізації таких негативних процесів є групові порушення громадського порядку. Такі протиправні дії, як свідчить судова та слідча практика, зачіпають цілу низку суспільних відносин, що знаходяться під охороною закону про кримінальну відповідальність, зокрема, у сфері життя та здоров’я особи, власності, нормальної роботи органів державної влади, підприємств, установ та організацій. Злочинна поведінка таких груп людей є безконтрольною та залежною від зовнішніх чинників, що характеризуються підвищеною суспільною небезпекою. Нерідко групові порушення громадського порядку набувають соціально загрозливих форм і зумовлюють вчинення більш тяжких злочинів (вбивств з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості, масових заворушень, хуліганств, знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини).

Групові дії, які порушують, громадський порядок, - це дії значної кількості осіб, звичайно кількох десятків чи навіть сотень. Але, на відміну від масових заворушень, число учасників групового порушення громадського порядку дій в ході вчинення цього злочину істотно не збільшується, вони не зростають кількісно і не перетворюються якісно на активні посягання проти правоохоронюваних благ.

Проаналізувавши склади злочинів, а також обгрунтувавши відмежування групового порушення громадського порядку від суміжних злочинів, зокрема від масових заворушень, закликів до вчинення дій, що загрожують громадському порядку та хуліганства, можна зробити наступні висновки:

На відміну від масових заворушень для групового порушення громадського порядку характерне лише грубе порушення громадського порядку (наприклад, блокування транспортних шляхів, роботи державних ор- ганів влади та ін.) але з інших мотивів (наприклад, вимагання виплати затриманої заробітної платні; незгода з прийняттям органами державної влади певних рішень: підвищення вартості проїзду у міському транспорті, комунальних послуг та ін.). Масові ж заворушення можуть супроводжуватися насильством над особою, погромами, підпалами, знищення майна, захоплення будівель або споруд, насильницьким виселення громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовуються як зброя.

При груповому хуліганстві, на відміну від групового порушення громадського порядку, винні грубо порушують громадський порядок винятково з мотивів явної неповаги до суспільства. Групове порушення громадського порядку, поєднане із вчиненням дій, що грубо порушують громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, становитиме сукупність злочинів. При цьому, форми групових хуліганських дій можуть бути найрізноманітнішими: нахабне, зухвале, цинічне порушення громадського спокою, нормального функціонування підприємств, організацій, масових заходів, роботи транспорту, знущання над людьми, їх побиття, осквернення громадських та інших місць роботи, відпочинку або побуту людей.

При цьому, викладене свідчить про необхідність узагальнення і глибокого аналізу нагромадженого теоретичного та практичного матеріалу, оцінки окремих тенденцій і обґрунтування на цій основі в подальшому проблем, пов'язаних з дослідженням кримінальної відповідальності за групове порушення громадського порядку, зокрема щодо аналізу об'єктивних та суб'єктивних ознак групового порушення громадського порядку.