ІСТОРІЯ КОРПОРАЦІЙ

   Корпорації є найбільш поширеною організаційною формою господарювання, а корпоративна власність – найпопулярнішим проявом відносин власності. Колективне прийняття рішень та розподіл функцій власності й управління, можливість нагромадження капіталів та вилучення будь-яким власником своєї частки через продаж її третім особам, залучення нагромаджень завдяки розміщенню акцій на фондовому ринку – усе це зробило корпорації найефективнішою та домі­ нуючою формою організації виробництва в індустріальній та постіндустріальних економіках.

Базове поняття «корпорація» з’явилося ще з часів древньоримської цивілізації й дотепер позначає існування ряду різних об’єднань підприємницького, професійного та іншого типів, що виникли й інсти­ туціоналізувалися у ході суспільн-економічної еволюції. В економічній та правовій літературі бракує чіткої визначеності з цим поняттям. Сьогодні до корпоративного сектора зазвичай зараховують майже всі господарські організації, які ґрунтуються на членстві.

Проведений аналіз літературних джерел встановив, що у вітчизняній і зарубіжній літературі дослі­ дження сутності корпорацій здійснюються у різних наукових аспектах: економічному, правовому, соціальному. Трактування дефініції «корпорація» в економічному та правовому аспектах у більшості літературних джерел є подібні. Так, С. Росс розглядає корпорацію як бізнес, що оснований у вигляді окремої юридичної особи, яка складається з однієї чи більше приватних або юридичних осіб. На відокремле­ ності юридичної особи від власників, трактуючи це поняття, особливу увагу акцентують також Д. Мар­ шал та В. Бансал. Зокрема, вони зазначають, що корпорація повністю відокремлена від своїх власників, діє самостійно, а її власники можуть вільно передавати свою участь у капіталі іншим особам без будьякого безпосереднього впливу на саму корпорацію. Дуже подібне за своїм змістом до вищенаведених трактувань дають визначення корпорації і П. Самуельсон та В. Нордхаус: «юридична особа, яка може са­ мостійно продавати і купувати, позичати гроші, виготовляти товари й послуги та вступати у контрактні відносини, має право обмеженої відповідальності, відповідно до якого інвестиції кожного із власників корпорації обмежені жорстко певним розміром». Як узагальнення основних положень, відо­ бражених у визначеннях розглянутих авторів, можна виділити трактовку І. Ансоффа: «Корпорація – це широко поширена в країнах з розвиненою ринковою економікою форма організації підприємницької діяльності, яка передбачає пайову власність, юридичний статус та зосередження функцій управління у руках верхнього ешелону професійних управлінців, які працюють за наймом». Хоча, на наш погляд, це поняття і виступає більш вужчим ніж попередні, оскільки обмежується тим, що передбачає обов’язкову пайову власність.

  Не менш важливою характеристикою корпорації є її соціальна спрямованість: корпорація являє собою спільність людей, побудовану на асоційованій формі власності, принципах взаємозв’язку і взаємовідповідальності членів об’єднання, викликаних до життя загальним інтересом (одержання прибутку, доходу) і зумовлених правом, традиціями, глибиною психології, економічною культурою і моральністю. З цієї позиції, наприклад, корпорацію розглядають такі російські науковці як С. Чернишов, А. Фурсов, А. Неклесса.

  Як бачимо, усі науковці, розглядаючи корпорацію в економічному аспекті, насамперед зазначають те,що корпорація є юридичною особою і вона представляє собою об’єднання капіталів. Гущин В., Могилевський С. наголошують, що корпорація обов’язково є комерційною організацією, інші ж не вважають це необхідністю для корпорації, принаймні не виділяли її як одну з основних ознак. У деяких з проаналізованих джерел як обов’язкові ознаки корпорації визначають:

1) оформлення в певну організаційну структуру;

2) діє на підставі статуту;

3) управління здійснюється системою органів з чітким розмежуванням повноважень;

4) кожен з учасників наділяється корпоративними правами тощо.

  Поява корпорацій є результатом тривалого процесу розвитку і трансформації ринкових відносин і форм власності. Можливості цього економічного інституту централізувати суттєві капітальні ресурси для фінансування великих підприємницьких проектів привело до того, що ця форма власності стала найбільш поширеною у світі і забезпечило їй широкі перспективи подальшого функціонування, розвитку, вдосконалення і трансформації. Узагальнюючи результати вищепроведеного дослідження, визначимо корпорацію з економічної і правової точки зору як юридичну особу, що функціонує на основі статуту та згідно з законодавством відповідної країни, вона належить групі незалежних один від одного фізичних та/або юридичних осіб при цьому не відповідає за зобов’язаннями власників, власність же є відокремленою від управління, яке здійснюється колективними органами, обраними власниками, а також найманими менеджерами, яких призначають власники. Корпорації можуть бути представлені як корпоративним підприємством (типовими різновидами даних можна назвати, насамперед, акціонерні товариства та інші господарські товариства) та корпоративним об’єднанням (вони набувають все більшого значення і ролі на теперішньому етапі розвитку та вдосконалення корпоративної форми власності у світлі сучасних інтеграційних і глобалізаційних процесів і представлені, наприклад, різноманітними холдингами та фінансово-промисловими групами).