ВИКОНАННЯ СУДОВОГО РІШЕННЯ. ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

  Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб , спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Виконання рішення суду в цивільній справі здійснюється відповідно до статей 367-389 Цивільного процесуального кодексу, Закону «Про виконавче провадження».

Для виконання рішення суду чи судового наказу стягувану потрібно отримати в суді виконавчий лист і звернутися до відповідної державної виконавчої служби протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Необхідно зробити дане звернення в формі письмової заяви про примусове стягнення особисто або рекомендованим листом з повідомленням. Після такого звернення має бути відкрите виконавче провадження й боржнику надається час для добровільного виконання рішення, а після цього - рішення має бути виконаним у примусовому порядку.

В разі, якщо рішення стосується стягнення коштів, в заяві про відкриття виконавчого провадження слід просити накласти арешт на майно боржника, що відповідає розміру боргу, - така дія може запобігти продажу  боржником свого майна. Якщо відомо про наявне майно боржника, слід вказати про нього в заяві.

За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, суд видає один виконавчий лист. Якщо на підставі ухваленого рішення належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, або якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право за заявою стягувачів видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування чи роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

У першу чергу, стягнення звертається на грошові кошти, які належать боржнику (готівка або гроші в банківських і фінансових установах), потім - на рухоме майно (меблі, побутова техніка, автотранспорт), потім - на нежитлове нерухоме майно, і лише в останню чергу - на житло.

Будь-яке виявлене майно боржника повинне бути негайно арештоване, у разі, якщо розмір заборгованості й вартість цього майна співвідносяться.

З метою своєчасного й повного виконання рішень майнового характеру слід вимагати від виконавця проведення наступних дій:

1) направлення запитів: до податкової інспекції - для визначення розміру доходів боржника і місця його роботи, чи є боржник суб'єктом підприємницької діяльності, інформації про його розрахункові рахунки; до реєстраційної палати або реєстратору держадміністрації - визначення, чи є боржник суб'єктом підприємницької діяльності, які його види діяльності й місце реєстрації; в ДАІ, службу державного технічного нагляду і бюро технічної реєстрації - для виявлення зареєстрованого за боржником автотранспорту, сільськогосподарської техніки і нерухомості; до органів місцевого самоврядування - про виділення земельної ділянки, видачу дозволу на проведення підприємницької діяльності; до органів реєстрації актів цивільного стану громадян - визначення шлюбних зв'язків з метою, в подальшому, виявлення й звернення стягнення на спільне майно подружжя; до обласного адресного бюро при УМВС - щодо адреси реєстрації боржника; до органів Пенсійного фонду і Центру зайнятості - про перебування боржника на обліку;

2) направлення до всіх центральних банківських і фінансових установ постанов про арешт грошових коштів боржника;

3) направлення письмових викликів боржника до органу виконавчої служби для надання пояснень, а у випадку ігнорування ним вимог виконавця - накладення на нього штрафних санкцій і винесення постанови про примусовий привід боржника органами УМВС;

4) перевірка майнового стану боржника за місцем його реєстрації, фактичного мешкання або знаходження його нерухомості.

Якщо рішення суду стосується захисту цивільних прав і обов'язків, то при невиконанні рішення суду ви можете подати заяву до Європейського суду з прав людини щодо порушення права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини).

Перед цим потрібно вичерпати всі ефективні засоби захисту. А саме, якщо боржник є в приватній власності чи приватною особою, потрібно оскаржити дії чи бездіяльність державного виконавця по невиконанню рішення суду. Тільки після цього можна звертатися до Європейського суду з прав людини.

Якщо боржник є органом влади, державним підприємством (частка держави не менше 25%) чи установою, то у вас немає ефективних засобів захисту вашого права. У такому випадку ви можете звернутися із заявою до Європейського суду з прав людини щодо порушення державою вашого права на справедливий суд.

У зв’язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», було змінено відповідальність боржника за невиконання рішення суду, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

  Так, статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що набрала чинності 08.03.2011р.), передбачено накладення штрафу за невиконання рішень вказаної категорії фізичними особами – в розмірі від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (в попередній редакції Закону розмір штрафу складав від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ), посадовими особами – в розмірі від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (в попередній редакції Закону розмір штрафу складав від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), юридичними особами – в розмірі від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (в попередній редакції Закону розмір штрафу складав від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

 Після накладення штрафу на боржника, державним виконавцем встановлюється новий строк, протягом якого боржник зобов’язаний виконати рішення суду. В разі, якщо боржник повторно не виконуватиме рішення суду зазначеної вище категорії, державний виконавець накладе на боржника штраф у подвійному розмірі та звернеться до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

 Кримінальна відповідальність за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, передбачена статтею 382 Кримінального кодексу України, та карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років. Слід зазначити, що після внесення змін до Кримінального кодексу України Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010р., кримінальну відповідальність, передбачену ст. 382 КК України, можуть нести не лише посадові особи, але й фізичні особи – за невиконання рішення що зобов’язує боржника виконати певні дії.