Компетенція господарських судів в Україні

   В умовах реформування державного апарату, судової реформи, наближення до європейських стандартів у всіх галузях права у нашій державі існує нагальна потреба у внесенні кардинальних змін до механізму забезпечення правового контролю у господарській сфері. Перш за все це стосується засобів захисту прав суб’єктів господарської діяльності, в тому числі і з врахуванням європейської практики. Важливим є створення та втілення в життя такої моделі господарського судочинства, яка буде спроможна виконувати функції забезпечення законності та поваги до суб’єктивних прав, гарантувати правову захищеність господарюючих суб’єктів.

Судова форма захисту є однією з гарантій, передбачених у Конституції України. Судовими органами, що мають завданням розв’язувати господарські спори, які виникають між суб’єктами господарської діяльності, є система господарських судів України.

Спеціалізація судів надає додаткові гарантії для справедливого правосуддя, адже створюються передумови для їх ефективної діяльності. Якщо говорити про господарську юрисдикцію, то її існування на сьогодні забезпечує оперативний захист прав та законних інтересів господарюючих суб’єктів у ході вирішення спорів, що виникають під час їх діяльності. Створення системи господарських судів як органів, що здійснюють правосуддя з господарських відносин, спрямоване в першу чергу на вдосконалення процедури розгляду господарських справ. Це потребує глибоких наукових досліджень ролі і місця господарських судів у судовій системі України; проблем організації господарських судів і вдосконалення їх системи; шляхів створення реальних гарантій забезпечення незалежності суддів; основних засад здійснення правосуддя з господарських відносин; уточнення компетенції господарських судів тощо.

Господарське судочинство є врегульованим нормами господарського процесуального права порядком провадження в господарських спорах, який визначається системою взаємопов’язаних господарських процесуальних прав та обов’язків, процесуальних дій, якими вони реалізуються, і суб’єктами – судом і особами, які беруть участь у процесі.

Господарські суди формують конкурентне середовище для суб’єктів господарювання усіх форм власності шляхом реалізації конституційного принципу їх захисту. Господарські суди є також важливим інституційним засобом реалізації державної політики, їх діяльність невід’ємна від дій законодавчої та виконавчої гілок влади, приймаючи рішення у кожній конкретній господарській справі, вони здійснюють державну оцінку законності чи протиправності конкретних дій суб’єктів господарювання і спрямування їх у правове русло. Показники діяльності господарських судів у системі судової влади України є і завжди були одними з найкращих.

Питання компетенції господарських судів досліджували Д. М. Притика, О.А. Беляневич, М.Й Штефан, В.І. Потапенко, Л.М. Ніколенко та інші вчені. Окремі питання розвитку господарського процесуального законодавства та впливу на його розвиток матеріально правових актів досліджували такі вчені, як І.В. Єршова, В.К. Мамутов, І.Г. Побірченко та інші. Ратифікація Україною Угоди про асоціацію з ЄС неминуче спричинить адаптацію господарських процесуальних норм. Формування ефективного, відповідного потребам євроінтеграції правового регулювання є одним із найважливіших завдань правотворчості, оскільки саме таке правове регулювання здатне забезпечити вирішення економічних спорів. Цілком динамічний розвиток підприємницької сфери сучасної України потребує створення ефективної судової системи «економічного» правосуддя з відповідним процесуально-правовим оформленням. Компетенція господарських судів наразі є важливою проблемою для дослідження, оскільки, останнім часом лунають заклики про ліквідацію господарських судів та передачу їх повноважень судам загальної юрисдикції.

Господарські суди мають давню історію, в тому числі й на території України. Арбітраж розвивався ще в державах античного світу. Його використовували як метод вирішення торгових спорів. Судова система господарських судів України пройшла складний шлях становлення та утвердження. Отже, спеціалізоване господарське судочинство, яке в нашій країні ґрунтується на глибокому історичному корінні та має найбільшу ефективність серед інших судових органів, потребує підтримки та розвитку, а не знищення. Зокрема, давно треба законодавчо усунути суперечності у компетенції господарських та адміністративних судів, а не рушити усталені та випробувані у вітчизняних умовах інститути без жодних перспектив відновлення довіри до судочинства.

Система господарських судів – це спеціалізована судова ланка, здатна забезпечити одну з конституційних вимог щодо рівності всіх суб’єктів господарювання перед законом. Тому зміцнення і захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, закріплених у правових нормах цінностей громадянського суспільства, забезпечення верховенства права та правопорядку – повсякденний обов’язок в діяльності господарських судів. Система господарських судів будується за принципами територіальності та інстанційності, яку складають місцеві суди; апеляційні суди; вищий спеціалізований суд (Вищий господарський суд України) та Верховний Суд України, що є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції.

Господарський суд у межах своєї компетенції здійснює захист охоронюваних прав і законних інтересів організацій, роз’яснення правових актів, внутрішньосистемне управління, управління внутрішньоструктурними підрозділами господарського суду й інші та поділяє всі допоміжні функції суду на три великі групи: організаційно-кадрові; організаційно-розпорядчі; організаційно-виконавчі. Отже, перелік справ, що підвідомчі господарським судам, міститься у положеннях Розділу ІІІ ГПК України. Також норми вказаного розділу ГПК України визначають і підсудність справ. господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

• участь у спорі суб’єкта господарювання;
• наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;
• наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;
• відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Рішення ЄСПЛ на сьогоднішній день фактично мають значення джерела права, або як мінімуму – судового прецеденту у господарському судочинстві. Розглядаючи проблему взаємодії третейських і національних судів, можна дійти висновку, що в теорії та практиці господарського та цивільного процесу існують різні проблеми такої взаємодії, зокрема, визначення суду для оскарження зацікавленою особою третейської угоди. Проте, найбільш проблемними правовідносинами на межі повноважень господарського та третейського суду є інститут третейського застереження.