Підстави обмеження прав та свобод людини і громадянина

  Сьогоднішній стан правового статусу людини в Україні у різних галузях суспільного життя свідчить про недосконалість механізму забезпечення прав і свобод особи та порядку обмеження прав і свобод. Конституційне законодавство всіх держав світу, передбачає можливість обмеження прав і свобод людини на законних підставах. Однак, конституційне регулювання порядку обмеження прав людини має вичерпні правові підстави, які не можна розширювати в довільному порядку. Ратифікована Верховною Радою України 16 вересня 2014 р. Угода про асоціацію з ЄС у ст. 14 проголошує тезис про те, що в рамках співробітництва у сфері юстиції, свободи та безпеки Сторони (угоди) надають особливого значення утвердженню верховенства права та укріпленню інституцій усіх рівнів у сфері управління загалом та правоохоронних і судових органів зокрема. Текст ратифікованої Угоди просякнутий повагою до прав та основних свобод людини і громадянина.

В зв’язку із проведенням на Сході України антитерористичної операції актуалізуються проблеми обмеження конституційних аправ та свобод людини в нашій державі. Так, в районах, в яких проходять бойові дії обмежуються такі основоположні права людини як право на пересування та вільний вибір місця проживання, право на соціальних захист та ін. Хоча згідно ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території. Згідно ж ст.ст.10-11 даного Закону громадяни України мають право на вільний та безперешкодний в’їзд на тимчасово окуповану територію і виїзд з неї через контрольні пункти в’їзду-виїзду за умови пред’явлення документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України; на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України. На практиці, більша частина положень даного Закону не виконується, значна частина конституційних прав громадян обмежується.

Міжнародно-правові механізми захисту прав та свобод людини входять до системи міжнародних відносин у цілому та до системи міжнародного права, утворюючи одну з його галузей. Функціонування механізму міжнародного захисту прав людини полягає у створенні загальних рекомендацій щодо того, які саме права людини і основні свободи підлягають універсальному дотриманню і повазі; в розробленні міжнародних угод у цій сфері; у створенні спеціального механізму з виконання державами своїх міжнародних зобов’язань щодо прав людини. Поширеним є термін «міжнародні механізми захисту прав людини», який часом використовується як синонім словосполучення «міжнародна система захисту прав людини». Досвід міжнаціонального співробітництва в системі забезпечення прав і основних свобод людини переконливо доводить, що в умовах сьогодення повна заміна внутрішньодержавного регулювання правового становища людини міжнародно-правовими нормами навряд чи досяжна. Вичерпна регламентація прав людини міжнародним правом сьогодні неможлива через розбіжності, що зберігаються в підходах країн до проблеми визначення їх сутності та змісту.

Актуальною проблемою сьогодення є обмеження прав та свобод громадян в Україні без оголошення воєнного чи надзвичайного стану. Так, згідно п. 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей затвердженого Постановою КМУ від 7 листопада 2014 р. № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей» у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади. Таким чином, дана Постанова КМУ обмежує соціальні права та гарантії громадян, що проживають на окупованих територіях.

Важливим на сьогоднішній день є обмеження політичних прав громадян у зв’язку із нещодавним прийняттям Закону України «Про очищення влади» від 16 вересня 2014. Так, згідно ч.3 ст. 1 даного Закону протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати визначені законом особи, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади, перелічені у Законі) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року.