Корпоративний договір учасників господарського товариства

Вітчизняне корпоративне право можна поповнити рядом нових моментів його регулювання:

• можливість участі в корпоративному договорі разом з учасниками товариства також і третіх осіб (кредиторів товариства і осіб, що намірюються стати учасниками товариства);
• введення безвідзивного доручення як способу забезпечення зобов'язань, в тому числі і по корпоративному договору;
• можливість при певних умовах оскаржувати рішення органів господарського товариства, прийнятого як порушення корпоративного договору;
• можливість укладати договір під умову, яка залежить від волі сторін договору.

Окрім даних змін норм законодавства, що стосуються корпоративного договору, можна також очікувати зменшення договірної неустойки від суддів. Це підвищило роль неустойки (компенсації) як способу забезпечення зобов'язань за корпоративним договором.

Корпоративний договір не породжує нові права учасників господарського товариства, які не були передбачені законом і статутом товариства. Визначаючи особливий порядок їх здійснення, цей договір фактично збільшує об'єм інвестиційних корпоративних прав окремих учасників за рахунок консолідованого їх здійснення.

Учасники не передають один одному свої акції або долі в статутному капіталі товариства, але погоджено здійснюють свої корпоративні права, що створює ефект ідеальної загальної частки в статутному капіталі товариства.

Чинне законодавство не допускає, щоб стороною корпоративної угоди були не учасники господарського товариства, а треті особи. Разом з учасниками товариства, стороною корпоративного договору можуть бути визначені категорії третіх осіб.

Стороною корпоративного договору можуть бути кредитори товариства, в тому числі заставодержателі. У цьому випадку учасники корпорації (всі або основні) в цілях забезпечення інтересів кредиторів товариства зобов'язалися перед ними здійснювати свої корпоративні права певним чином (зокрема прийняти певні рішення), а кредитори зобов'язалися надати суспільству кредит на погоджених умовах.

Стороною корпоративного договору можуть бути потенційні покупці акцій (долею в статутному капіталі ТОВ). По суті, це попередній договір під умову. Особи, що мають наміри стати учасником товариства, беруть на себе зобов'язання в майбутньому здійснювати свої права певним чином. У разі, якщо вони стануть учасником корпорації, то зобов'язані погоджено здійснювати визначені дії.

Можливий і такий варіант. Учасники товариства в якості попередньої умови майбутньої операції в цілях захисту інтересів нового інвестора зобов'язалися прийняти певні рішення і зробити певні дії (внести зміни і доповнення до статуту і внутрішній регламент товариства).

Механізми вирішення тупикових ситуацій, тобто таких ситуацій, при яких настає неможливість колегіального органу товариства (загальних зборів, ради директорів, правління) прийняти рішення з питань своєї компетенції, що веде до блокування діяльності товариства.

У договорі слід закріпити визначення (ознаки) тупикової ситуації: відсутність кворуму на двох (або більше) поспіль засіданнях відповідного органу; не прийняття відповідним органом рішення з питання, включеного до порядку денного на двох (або більше) поспіль засіданнях.

Способи дозволу тупикових ситуацій:

• Введення в раду директорів незалежних директорів. У корпоративному договорі доцільно встановити критерії незалежного директора або прикласти список можливих кандидатів;
• Використання примирливих (погоджувальних) процедур;
• Викуп акцій (долею в статутному капіталі товариства) однією стороною по вимозі іншої;
• Реорганізація товариства у формах виділення або розділення.

До корпоративного договору застосовуються норми цивільного   законодавства про операції (договорах) і зобов'язання. Корпоративний договір не може перечити імперативним нормам законодавства. Корпоративний договір не створює обов'язків для осіб, які не беруть участі у ньому як сторони. Забезпечення зобов'язань за корпоративним договором.

Законодавство не містить спеціальних положень щодо відповідальності за порушення корпоративного договору про здійснення прав учасників. Способи забезпечення виконання зобов'язань випливають з корпоративного договору, і заходи цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання таких зобов'язань визначаються в договорах. Вони, перш за все, залежать від предмета договору.

Способом забезпечення зобов'язань по договорах, пов'язаних з управління товариства, можуть бути різного роду грошові виплати (збитки, неустойка, компенсація, банківська гарантія).

З відшкодуванням збитків пов'язана складність їх доказу, особливо коли вони не очевидні, зокрема, по корпоративним договорам, регулюючим погоджені дії з управління суспільством.

Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов'язаний сплатити кредиторові в випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання, в частковості в разі прострочення виконання. Угода про неустойку повинна бути здійснено у письмовій формі незалежно від форми основного зобов'язання.