ОЗНАКИ ГОТУВАННЯ ДО ВЧИНЕННЯ ЗЛОЧИНУ

В сучасних умовах соціальних перетворень, спрямованих на побудову правової держави та громадянського суспільства в Україні, важливими залишаються питання практики застосування та вдосконалення положень Кримінального кодексу України 2001 р. 

На практиці часто складаються ситуації, коли з тих чи інших причин злочинні наміри особи не були доведені до кінця. У цьому випадку, для охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин небезпеку становлять не тільки закінчені, тобто повністю здійснені злочини, а й навмисні дії, які виявляються в створенні умов для майбутнього скоєння злочину, а також безпосередньо спрямовані на вчинення злочину, але які не привели до його завершення з причин, що не залежать від волі винного.

Готування до злочину в кримінальному праві України виступає як одна із стадій вчинення умисного злочину.

Правильне визначення стадій вчинення злочину, зокрема готування до злочину, важливе для відмежування закінченого злочину від незакінченого і, відповідно, для правильної кваліфікації вчиненого, а також для визначення ступеня суспільної небезпеки вчинених дій і особистості винного, оскільки, закінчений злочин небезпечніший від замаху, замах небезпечніший від готування, тощо. Крім того, встановлення конкретної стадії дає змогу індивідуалізувати покарання, яке призначається винному.

Проблеми кримінальної відповідальності за готування до злочину розглядаються, у більшості випадків, як окреме питання стадій злочину. У зв’язку з цим їх самостійному дослідженню не було присвячено достатньо уваги. Можливо, саме тому досі дискусійним є питання про саме поняття готування до злочину, визнання його стадією злочину чи самостійним видом злочину, не вирішене питання про класифікацію видів готування, підстави та межі кримінальної відповідальності за нього, необхідний обсяг криміналізації таких дій, а також про покарання за готування до злочину.

Крім того, окремі питання кримінальної відповідальності за готування до злочину об’єктивно не могли бути піднятими у наявних дисертаційних та інших монографічних наукових дослідженнях, оскільки вони були здійснені до прийняття КК України 2001 року. 

Готування до вчинення злочину за своїми фактичними властивостями не відрізняється від готувальних дій, свідомо спрямованих на досягнення будь-якого не суспільно-небезпечного результату. В усіх випадках готувальні дії створюють умови для подальшої діяльності.

Саме, коли мова йде в кримінальному праві про відповідальність за готування до злочину, мається на увазі саме третій випадок (результат), тобто, коли ці дії були припинені за обставин, що не залежать від волі винного до того, коли особа приступила безпосередньо до вчинення злочину.

Так, сутністю готувальних дій до вчинення злочину є те, що вони є умовами вчинення злочину, вміщають в себе реальну можливість настання злочинного результату, яка внаслідок подальших дій виконання не реалізується в реальний злочинний результат за обставин, що не залежать від полі винного. Саме в створенні реальної можливості вчинення злочину і настання злочинного результату виявляється суспільна небезпечність  готування до вчинення злочину.

Замах на злочин відрізняється від готування до злочину характером вчинених діянь, а замах на злочин з матеріальним складом — і близькістю настання суспільно небезпечних наслідків. При замаху на злочин діяння безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, а при готуванні до злочину лише створюються умови для вчинення злочину. При замаху на злочин створюється, як правило, безпосередня небезпека спричинення шкоди об’єкту, бо здійснюється діяння, яке саме безпосередньо може призвести до закінчення злочину, в тому числі і до настання наслідків у матеріальних складах злочинів. При готуванні ж до злочину у всіх випадках створюється лише опосередкована небезпека, оскільки дії при готуванні до злочину ніколи не можуть самі по собі, без вчинення інших дій, спричинити шкоду об’єкту, привести до закінчення злочину і настання, зокрема, суспільно небезпечних наслідків у злочинах із матеріальним складом. У зв’язку з цим замах на злочин у порівнянні з готуванням до злочину за інших однакових умов має більший рівень суспільної небезпеки, більший ступінь тяжкості.

Відповідно до діючого кримінального законодавства незакінчений злочин, в тому числі і готування, тягне за собою застосування тих же мір покарання, які призначені кримінальним законом за "даний вид злочину”. Кримінальний закон не містить вказівок на обов’язковість пом’якшення покарання за готування порівняно з караністю закінченого злочину і встановлює принцип факультативного пом’якшення покарання за незакінчену злочинну діяльність

Добровільна відмова від доведення злочину до кінця на стадії готування до злочину є підставою саме звільнення від кримінальної відповідальності, а не виключення такої відповідальності. Згідно з ч. 1 ст. 17 КК "добровільною відмовою є остаточне припинення особою за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця".

Ознаками добровільної відмови є: а) остаточне припинення особою готування до злочину або замаху на злочин; б) відмова від вчинення злочину з волі самої особи; в) наявність у особи усвідомлення можливості довести злочин до кінця.