ПІДРОБКА ДОКУМЕНТІВ: КРИМІНАЛЬНА КВАЛІФІКАЦІЯ

Кримінальне право приділяє значну увагу питанням кримінально-правової охорони управлінських відносин і, зокрема, відносин у сфері документообігу. В України та в інших країнах постійно з’являються нові, все більш ефективні способи підроблення документів та включення їх в документообіг. Офіційні документи виступають не тільки в якості предметів злочинного посягання, а і як знаряддя та засоби вчинення злочинів.

Злочинні посягання на документообіг руйнує суспільні відносини, які виникають з приводу створення та обігу документів у суспільстві, що призводить до недотримання порядку управління в державі, створення економічної небезпеки, порушення основних прав, свобод та інтересів громадян України тощо. Така ситуація вимагає при здійсненні дослідження основ кримінальної відповідальності за підроблення документів більш детально аналізувати соціальну зумовленість криміналізації діянь, що посягають на документообіг.

У сучасному інформаційному суспільстві реалізація прав і законних інтересів ускладнюється, а інколи стає неможливою без належного документального посвідчення юридично значущих фактів. У зв’язку з цим ст. 358 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут і використання підроблених документів, печаток, штампів, варто розглядати як важливу законодавчу гарантію здійснення та захисту прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Відсутність в обігу підроблених документів, штампів, печаток і бланків є важливою передумовою інформаційного забезпечення правомірної управлінської діяльності.

Особливо важливим дослідження складу злочину, передбаченого ст.358 Кримінального кодексу України постає сьогодні, в часи настання негативних наслідків світової фінансової кризи в соціально-економічній сфері країни: так, через скрутне матеріальне становище значна кількість громадян України змушена брати кредити у банках, кредитних спілках та ін. Проте, в той же час, банківські установи та кредитні спілки вимагають значну кількість документів для оформлення кредиту, які позичальник з об’єктивних причин не може надати. Так, найбільш поширеним прикладом підроблення документів у кредитних правовідносинах сьогодні є підроблення довідки про доходи. Значна кількість громадян України не усвідомлює, що підробивши таким чином документи для отримання кредиту, вони стають учасниками злочину, передбаченого ст.358 Кримінального кодексу України.

Дослідження підроблення документів, бланків та ін. як способу вчинення злочину, його суб’єктивних та об’єктивних ознак має важливе теоретичне та практичне значення. Зокрема, воно дозволяє глибше та повніше з’ясувати окремі аспекти загального вчення про склад злочину, передусім, про об’єктивну сторону складу злочину. Це є важливим для правозастосовної практики, де виникає багато питань, пов’язаних з кваліфікацією підроблень, вирішення конкуренції кримінально-правових норм, відмежування суміжних злочинів та злочинних діянь від незлочинних.

Термін «підроблення» не визначається чинним законодавством України, проте широко використовується. Так, у ст. 358 КК України використовуються наступні формулювання: підроблення документа, який видається чи посвідчується відповідними особами; складання чи видача завідомо підробленого документа, підроблення документа з конкретною метою; використання завідомо підробленого документа. З вищезазначеного випливає дві законодавчі конструкції, якими охоплюються прояви даного злочинного діяння, а саме – «підроблення документа» та «складання чи видача завідомо підробленого документа».

Дослідженню проблем кримінально-правового регулювання складу злочину, передбаченого ст.358 КК України присвятили свої праці Парасюк Н.М., Тімошенко Н.О., Тучков С.С., та ін. вчені. Проте, попри зростаючу кількість наукових досліджень, залишаються ще не достатньо вивченими склад злочину, передбачений ст. 358 КК України, на рівні системного аналізу всіх елементів та ознак складу злочину.

Системний аналіз змісту ознак складу злочину, передбаченого ст. 358 КК України, та його схожість з іншими складами злочинів, предметом яких є документи та бланки, дозволив виявити низку спірних та невирішених питань, які потребують нового теоретичного осмислення та законодавчого врегулювання. Незважаючи на важливість зазначеної проблеми, спеціальних комплексних досліджень, присвячених складу злочину, передбаченого ст.358 КК України не проводилось.

Кримінальні кодекси багатьох зарубіжних країн містять самостійні розділи «Підроблення документів». Проте у вітчизняній кримінально-правовій доктрині доводиться недоцільність виділення окремого розділу КК України, який би вміщував усі норми про відповідальність за кримінально карані підроблення. У кримінальному законодавстві багатьох європейських країн групування таких злочинів здійснено не тільки за об’єктом кримінально-правової охорони, а й за предметом суспільно небезпечного впливу злочинця; у більшості кримінальних законів європейських країн наявні окремі глави або розділи, які містять у собі кримінально-правові норми про відповідальність за різні протиправні діяння з документами.

Соціальна передумова кримінальної відповідальності знаходить своє вираження в основних принципах, визначенні поняття злочинного діяння, зміст конкретних заборон, характер покарання, прийнятих кримінальним законодавством. Ключове значення при розгляді питань криміналізації певного діяння займає, на наш погляд, проблема визначення умов встановлення кримінальної відповідальності за вчинення злочинних діянь. Криміналізація найбільш поширених деліктів, пов’язаних з підробленими документами, стає дисфункціональною, а одиничних вчинків – безглуздою, тому що перетворює кримінально-правову норму із системної у випадкову.

На сьогодні існує об’єктивна соціальна потреба в криміналізації підробок різноманітних документів, а також їх використання; криміналізація підробки документів та їх використання обумовлена відповідними умовами кримінологічного, економічного, соціально-політичного і соціально-психологічного характеру. Суспільна небезпека досліджуваних у статті злочинів виявляється в наступному: підробка різноманітних документів та їх використання значно впливає на нормальну, регламентовану законодавством діяльність підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також органів самоврядування; вони можуть вчинюватися як приватними особами, так і посадовими, при цьому останні нерідко діють з використанням своїх службових повноважень та в силу свого службового становища; вони нерідко завдають істотної шкоди правам і законним інтересам фізичних та юридичних осіб; використання підроблених документів нерідко служить способом вчинення або засобом приховання інших більш небезпечних злочинів.

Об’єктом злочину підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів є встановлений законодавством порядок обігу і використання офіційних та деяких приватних документів, який забезпечує нормальну діяльність підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також права і законні інтереси громадян, порядок документального посвідчення фактів, які мають юридичне значення. Відсутність в обігу підроблених документів, штампів і печаток виступає передумовою інформаційного забезпечення правомірної управлінської діяльності.

Предмети характеризованого складу злочину: посвідчення або інший документ (у т. ч. електронний), який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією незалежно від форми власності, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов’язків; печатки, штампи, бланки підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, інші офіційні печатки, штампи, бланки.

З об’єктивної сторони злочин, аналізований у статті, може характеризуватися злочинним діяння у декількох формах, зокрема:

- підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується;

- збут посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується;

- виготовлення підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності; інших офіційних печаток, штампів чи бланків;

- збут підроблених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій незалежно від форми власності; інших офіційних печаток, штампів чи бланків.

Підроблення – це: а) повне виготовлення фальшивого документа, схожого на справжній (відтворення як матеріальної форми, так і змісту носія інформації); б) часткова фальсифікація: внесення у справжній з точки зору форми документ неправдивих відомостей (наприклад, бездоганно оформлений листок тимчасової непрацездатності, виданий завідомо здоровій людині); в) зміна змісту або характеру документа шляхом механічних маніпуляцій (дописування, підтирання, підчистка, витравлення тексту тощо); г) підроблення відбитків штампу, печатки як необхідного реквізиту документа. Часткова фальсифікація (так звана переробка) перекручування істини відбувається шляхом внесення в документ неправдивих відомостей (виправлення, внесення фіктивних записів, знищення частини тексту, витравлення, підчистка, змивання, підробка підпису, переклеювання фотографії, проставлення на документі відбитка підробленої печатки тощо).

Суб’єкт злочину передбачений ст.358 КК України є загальний. Суб’єкт злочину, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України, є спеціальним – це працівник юридичної особи будь-якої форми власності, який водночас не повинен бути службовою особою, а так само приватним підприємцем, аудитором, оцінювачем, адвокатом або іншою особою, яка здійснює професійну діяльність, пов’язану з наданням публічних послуг.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Обов’язковою суб’єктивною ознакою підроблення документа, виготовлення підробленого штампа, печатки або бланку є мета використання зазначених предметів як підроблювачем, так і іншою особою. Мета використання підробленого документа означає прагнення винного отримати певні права або звільнитись від обов’язків і має конкретний характер (приховати шлюб або судимість, збільшити стаж роботи за спеціальністю, влаштуватись на певну посаду, вступити до вузу тощо). Склад цього злочину не утворюють випадки підроблення документів, виготовлення підроблених штампів і печаток, наприклад, для демонстрації своїх художніх здібностей, жарту, поповнення колекції.

Підроблення документів, штампів, печаток або бланків з метою використати їх надалі для незаконного і безоплатного заволодіння чужим майном шляхом обману слід кваліфікувати за сукупністю злочинів – за ч. 1 ст. 358 і за ч. 1 ст. 14, частинами 2, 3 або ст. 190 як готування до шахрайства за обтяжуючих обставин. Кваліфікація за ст. 358 КК України не виключається, якщо особа шляхом підроблення документа прагне реалізувати своє дійсне право, що ґрунтується на чинному законодавстві, оскільки і в такій ситуації відбувається посягання на встановлений порядок документального посвідчення фактів, які мають юридичне значення.

При вчиненні підроблення з документами, бланками, штампами чи печатками суб’єкт може, напевно, чітко не уявляти, на який саме безпосередній об’єкт посягає його діяння. Однак, винний має розуміти, що порушує установлений в державі порядок, відповідно до якого не будь-який суб’єкт, навіть при наявності відповідних знань у документуванні, не вправі складати документ, виготовити печатку чи бланк, а що це прерогатива тільки визначених суб’єктів. Предметний характер розглядуваних складів злочинів дозволяє з’ясувати через ознаки предмета відношення особи до об’єкта злочину. Усвідомлення фактичних ознак об’єкта при вчиненні підроблення з документами, бланками, штампами та печатками відбувається шляхом усвідомлення ознак предмета. Це обумовлено тим, що предмет злочину є доступний для безпосереднього сприйняття.

Важливим для суб’єктивної сторони аналізованого у статті  складу злочину, є усвідомлення особою характеру, властивостей і функціонального призначення цих матеріальних носіїв (документи, бланки, штампи та печатки). Звичайно, що особа може не розуміти, до якого виду відносяться документи – є вони офіційними, чи важливими особистими. Таке усвідомлення може відрізнятися за рівнем конкретизації, однак його наявність (хоча б у загальних рисах) є необхідною складовою частиною змісту усвідомлення особою фактичних обставин вчинюваного нею діяння. Як правило, усвідомлення функціонального призначення предмета злочину є очевидним для винного і найчастіше зумовлює визначення мети його злочинної діяльності.

  З огляду на проблеми судової практики при притягнення до кримінальної відповідальності осіб за вчинення аналізованого злочину, на мою думку  буде доцільним внести пропозицію доповнити ч. 3  до ст. 358 КК України положенням наступного змісту:

ч. 3 - дії,  передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або такі, що спричинили тяжкі наслідки -  караються обмеженням  волі  на  строк  до  п'яти  років   або позбавленням волі на той самий строк.

  «Під підробленням документа слід розуміти: виготовлення фальшивого документа (складання, видача, посвідчення документа, який підтверджує неіснуючі події, явища, факти або права, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру; внесення до документа під час його виготовлення неправдивих відомостей; засвідчення вірності копії документу, яка не відповідає оригіналу); підроблення справжнього документа (внесення до справжнього документа неправдивих відомостей або змін, які викривляють зміст подій, явищ, фактів або прав, що підтверджуються документом); підроблення підпису та/або печатки на документі, в тому числі засвідчення справжності підробленого підпису».