Business Registration Consultanse 0382-708049 0971949984


реэстра












Головна » Статті » Pravo

Органи виконавчої влади в процедурі припинення юридичних осіб

 

  Державний орган виконавчої влади, реалізуючи компетенцію щодо застосування такої адміністративно-правової санкції як припинення (шляхом скасування державної реєстрації та ліквідації суб’єкта господарювання) «зазіхає» на цивільну правоздатність юридичної особи, визначену в ст.91 Цивільного кодексу України. На відміну від положень Цивільного кодексу УРСР 1963 р.3 юридичні особи згідно Цивільного кодексу 2003 р. мають не спеціальну, а універсальну правоздатність.

«Під спеціальною правоздатністю розуміється наявність у юридичної особи таких прав і обов’язків, які відповідають цілям і завданням її діяльності. За наявності універсальної правоздатності юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки {цивільну правоздатність), як і фізична особа» Таким чином, законодавець значно розширив правову природу юридичної особи, як носія певних цивільних прав та обов'язків. При цьому, відповідно до ст.91 Цивільною кодексу України мова іде лише про можливість обмеження правоздатності юридичної особи за рішенням суду І Таким чином, можливо поставити питання наскільки законно буде звернення державною виконавчою органу до адміністративного суду з позовом, наприклад, про припинення юридичної особи у зв’язку з провадженням юридичною особою діяльності, що суперечить установчим документам, враховуючі правосуб’єктність юридичної особи визначену в цивільному законодавстві.

В теорії адміністративного права також прийнято розрізняти поняття правосуб’єктність юридичної особи на загальну і на спеціальну. Єдиного підходу щодо визначення поняття правосуб’єктності в теорії адміністративного права в цілому не має. Відповідний аналіз цього питання проведено в дисертаційному досліджені М.В. Костів.

Особливу увагу, визначаючи сутність відносин виконавчого органу влади і юридичної особи стосовно її деліктних дій, які підпадають під дію адміністративних відносин, заслуговує думка Н.В. Дараганової: «...суб’єкт адміністративного права - носій/власник суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, які передбачені адміністративно-правовими нормами, має лише потенційну здатність вступати у правовідносини, врегульовані нормами адміністративного права.

Отже, державний орган виконавчої влади в силу своєї правової природи, як орган державного управління є безумовним суб’єктом адміністративного права. А, юридична особа, як господарюючій суб'єкт, є носієм прав та обов’язків в сфері цивільно-правових, господарських відносин, є активним учасником трудових відносин, та при настанні певних наслідків від ведення господарської діяльності, вчиненні правопорушення, маючі відповідну правосуб’єктність, вступає в адміністративні відносини.

Теорією адміністративного права введено поняття деліктоздатності юридичної особи, яка є елементом дієздатності юридичної особи.

Під деліктоздатністю юридичної особи мається на увазі увесь обсяг обов’язків юридичної особи відповідати за вчинене правопорушення. Як пише Н.О. Армаш «... деліктоздатність юридичної особи маг виникати одночасно з правосуб’єктністю, оскільки саме вона обумовлює обсяг компетенції (сукупності прав та обов’язків), за реалізацію і в межах якої, юридична особа і нестиме відповідальність».

Таким чином, державний орган виконавчої влади здійснюючі свою компетенцію щодо припинення юридичної особи посягає, в примусовий характер, на, по-перше, весь обсяг правоздатності юридичної особи, по-друге, зумовлює настання одного з факторів деліктоздатності юридичної особи - настання наслідків примусового припинення, тобто повне примусове позбавлення юридичної особи правосуб’єктності.

Отже, якщо державний орган виконавчої влади ініціює повне припинення юридичної особи, він повинен мати компетенцію саме припинити правосуб’єктність юридичної особи за вчинення певного виду правопорушення.

Так, юридична особа, яка вчиняє правопорушення, наприклад, в сфері податкових відносин: не подає протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону (підстава для припинення юридичної особи в примусовий характер) - вчиняє правопорушення, яке обумовлене дієздатністю юридичної особи - здатністю здійснення своїх обов’язків щодо виконання приписів податкового законодавства.

Інший момент, який потребує уважного дослідження - це невідворотність або, навпаки, можливість уникнення від застосування адміністративно-правової санкції (у вигляді припинення юридичної особи) у разі вчинення відповідного правопорушення.

Компетенція органу виконавчої влади знаходить своє відображення у повноваженнях, якими конкретний власний орган наділено згідно законодавства України. Постає питання - чи можливе «амністування» правопорушника - юридичної особи за вчинене правопорушення, яке за законом тягне його примусове припинення.

Вважаємо, що орган виконавчої влади, який наділено повноваженнями в сфері припинення юридичної особи, з одного боку повинен мати увесь необхідний інструментарій щодо вчинення примусових заходів направлених на припинення юридичної особи, з іншого боку - мати необхідний обсяг повноважень щодо можливості заміни одній санкції на іншу, більш м’яку, якщо юридична особа своєю подальшою діяльністю, яка не містить деліктних ознак, доводить про подальше належне виконання відповідних приписів закону. Тобто, реагуючи на деліктну діяльність юридичної особи, державний орган діє з урахуванням адміністративного розсуду.

Отже компетенція органу виконавчої влади, при встановленні факту правопорушення, яке спричиняє застосування санкції у вигляді припинення юридичної особи, може мати метою не ліквідацію правопорушника а безпосередньо лише припинення порушення правових норм і, таким чином, вичерпати правовий конфлікт.

Застосування такої адміністративно-правової санкції, як припинення юридичної особи повинно відбуватися тільки за умов, що вчинене відповідне правопорушення є, по-перше, тривалим, по-друге, керівні органи юридичної особи реалізуючи дієздатність юридичної особи, вчиняють відповідне правопорушення з умислом, тобто «правопорушник передбачав шкідливі наслідки від заподіяних дій і бажав або свідомо допускав настання цих наслідків». Наприклад, після набуття чинності змін до акціонерного законодавства (у зв’язку з прийняттям Закону України «Про акціонерні товариства»), акціонерні товариства були зобов’язані зареєструвати зміни до статутних документів щодо зміни їх найменування, привести статути підприємств у відповідність чинному акціонерному законодавству, провести заміну свідоцтв про випуск цінних паперів та ін. Деякі акціонерні товариства свідомо не виконувати приписів акціонерного законодавства з різних підстав. Тому дії Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку направлені на припинення даних суб’єктів цілком обґрунтовані. Оскільки присутність на ринку цінних паперів суб’єктів, які не виконують відповідні вимоги акціонерного законодавства і законодавства про цінні папери може спричинити негативні наслідки для інститутів інвестування, потенційних акціонерів та спричинити негативний імідж вітчизняного ринку цінних паперів.

Орган виконавчої влади, припиняючи дію правопорушення, однозначно застосовує до порушника заходи державного примусу у вигляді адміністративних стягнень які тягнуть за собою несприятливі наслідки особистого, майнового та іншого характеру й владний осуд винного суб’єкта з метою попередження та припинення правопорушення.

Державний орган виконавчої влади має відповідну компетенцію застосовувати до юридичних осіб приватного права - правопорушників адміністративно-правові санкції.

Адміністративне законодавство наділяє державні органи виконавчої влади повноваженнями припинити противоправну поведінку юридичних осіб шляхом застосування примусових заходів, спрямованих на скасування державної реєстрації та ліквідації цих осіб.

Категорія: Pravo | Додав: advocate (2016-12-08)
Переглядів: 65 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Legal Аssistance© м. Хмельницький вул. Соборна, 11       тел.: 70-80-49, 0971949984