Business Registration Consultanse 0382-708049 0971949984


реэстра












Головна » Статті » Pravo

Особливості спадкування за законом в Україні

 

   На сьогодні цінність права приватної власності остаточно утверджується у свідомості громадян України. Відносини спадкування є одним із елементів забезпечення права приватної власності, адже батьки, знаючи, що їхнє майно після смерті обов’язково перейде до їхніх нащадків, є мотивовані до збереження та накопичення матеріальних цінностей.

Це в свою чергу стимулює розвиток господарської системи країни через удосконалення економічних відносин та накопичення капіталів. Статтею 1217 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Цивільне регулювання відносин спадкування за законом забезпечує дотримання прав спадкоємців у разі, коли спадкодавець не залишив при своєму житті заповіту. Така ситуація в правовій реальності України трапляється досить часто, адже громадяни не здогадуються про час своєї смерті і не можуть спланувати долю майна після неї. Саме тому закон захищає права спадкоємців незалежно від того чи склав спадкодавець заповіт, чи ні.

Спадкування за законом є історично першим видом спадкування, оскільки зародилося ще під час родоплемінного ладу і мало природний характер (ознаки природного права). Спадкоємцями у племені завжди були особи, що знаходилися у родинних відносинах з померлим в порядку патріархальної родинності (сучасні черги спадкоємців). При наявності у спадкоємця живих дітей, – вони отримували все його майно. У випадку ж коли померлий не залишав нащадків – спадкове майно отримували особи, що раніше перебували з спадкодавцем в сімейних відносинах (брати, сестри та ін.).

 І хоча порядок спадкуавання за законом детально регламентовано ЦК України, дуже часто в судовій та нотаріальній практиці виникають проблемні ситуації пов’язані із невірним тлумаченням спадкових норм, чи нерозумінням останніх. Спадкоємці іноді не погоджуються з розміром своїх частки у спадщині, прагнуть виключити з спадкування інших спадкоємців на надуманих підставах, наприклад, вважаючи, що той з братів (сестер), що не проживав з померлими батьками не має права на спадщину. Іноді виникають і проблемні ситуації з оформленням спадщини. В таких випадках нотаріальні контори виносять постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, що змушує спадкоємців звертатися до суду в рамках окремого чи позовного провадження для захисту своїх спадкових прав.

Вищезазначене підіймає проблему дослідження порядку спадкування за законом на новий рівень. Дослідженню правового регулювання правовідносини у сфері здійснення спадкування за законом в Україні присвятили свої праці такі вчені, як Валах В.В., Желіховська Ю.В., Заіка Ю.О., Кондратова А.М., Кухарєв О.Є., Нелін О.І., Піцик X.З. та ін. Однак, через неповну визначеність у поглядах вчених щодо окремих положень правового регулювання спадкування за законом сьогодні необхідно детально дослідити сутність спадкування за законом в цивільних правовідносинах, охарактеризувати судову практику в даній сфері та ін. Подальший пошук у даному напрямі цивільного права повинен вдосконалюватись, оскільки число науковців, які цікавляться даним питанням постійно зростає.

1. Історичний розвиток законодавства в сфері спадкування за законом на історичних українських землях відбувався під впливом римського права, що зумовило виникнення певних спільних рис правового регулювання в різних державно-правових утвореннях та на різних етапах розвитку самого законодавства.

Вчені виділяють наступні етапи розвитку вітчизняного законодавства в сфері спадкування: звичаєве право давніх слов’ян; вплив римського права; класичні джерела права Київської Русі; право Великого князівства Литовського і Речі Посполитої;          період Відродження української державності; право Української Радянської Соціалістичної Республіки; сучасне спадкове право України.

2. Законодавство України, що регулює правовідносини в сфері спадкування за законом складається з наступних нормативно-правових актів: ЦК України, Закон України «Про нотаріат», підзаконні нормативно-правові документи та ін. Зазначене законодавство має чітко узгоджений лінійний характер та, в основному, не містисть суперечностей (є чітким для розуміння та застосування). Так, норми ЦК України та законів деталізують та роз’яснюють підзаконні нормативно-правові акти.

Дослідження наукових доробків в сфері правового регулювання спадкування за законом показало певну вибірковість дослідження окремих інститутів проблеми без цілісного бачення предмету дослідження. Саме тому, в дипломній роботі ми здійснили комплексне дослідження правовідносин в сфері спадкування за законом, з врахуванням нової нотаріальної та судової практики.

3. Прийняття спадщини є інститутом спадкового права, що полягає у комплексі чітко регламентованих дій спадкоємця, необхідних та достатніх для оформлення майнових прав на спадщину. Спадкування за законом в Україні здійснюється згідно наявних черг спадкоємців. При чому представники кожної наступної черги можуть спадкувати лише у разі відсутності представників вищої черги (за виключенням спадкоємців, що згідно положень ЦК України мають обов’язкову частку у спадщині). Родичі в рамках однієї черги за законом спадкують спадкове майно у рівних частках.

Охорона спадкових прав є одним із напрямів нотаріальної охорони цивільних прав та інтересів, що знаходить своє закріплення в Законі України «Про нотаріат». Посада нотаріуса (державного чи приватного) повноцінно слугує ефективній охороні спадкових прав спадкоємців в Україні.

4. При дослідженні судової практики в сфері спадкування за законом ми дійшли до висновку, що в цілому суди під час прийняття судових рішень вірно трактують положення цивільного законодавства, що регулюють правовідносини в сфері спадкування за законом. Проте, все ж таки, при виникненні специфічних ситуацій часто суди апеляційної та касаційної інстанцій скасовують рішення судів першої інстанції в справах про спадкування та приймають нові законні рішення. Тому, для уникнення помилок при вирішенні спадкових справ, доцільно докладно вивчити матеріали судової практики та узагальнень і рекомендацій вищих судових інстанцій в сфері спадкування. Найчастіше судові справи при спадкуванні за законом виникають при неможливості поділити спадкове майно серед спадкоємців (позовне провадження – про поділ спадщини, про визнання права власності на спадкове майно) або наявності певних проблеми при оформленні спадщини (окреме провадження – про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та ін.).

5. Спадкування за законом у Федеративній Республіці Німеччина відбувається згідно, так званих, парантелл (спадкових ліній), що об’єднують групу споріднених осіб з спільним походженням від одного пращура. Фактично парантелли є чергами спадкоємців, що перекликається з вітчизняним правовим регулюванням спадкування за законом. Так, спадкоємцями першої парантелли є низхідні родичі спадкодавця. Усередині неї діти успадковують у рівних частках.         Другу парантеллу становлять батьки спадкодавця та їх низхідні родичі. Третю парантеллу становлять дід та баба спадкодавця та їх низхідні. У четвертій та наступних парантеллах режим розподілу простіший. Низхідні не займають місце померлого предка, не береться до уваги й різниця у лініях спорідненості. Прадіди та прабаби відсторонюють своїх низхідних, а також низхідних померлих прадіда та прабаби спадкодавця.

У законодавстві Франції та у вітчизняному (українському) існують спільні положення щодо спадкування (ключовим змістом правил про спадкування за законом є:          коло спадкоємців; черговість спадкоємців; розмір спадкових часток); кожна слідуюча черга спадкоємців одержує право на спадкування в разі відсутності спадкоємців попередньої черги.

Ключовими відмінностями законодавства США в сфері спадкування від аналогічних положень вітчизняного цивільного законодавства є: різноманітність правового регулювання спадкових правовідносин в різних штатах США, на відміну від уніфікованого спадкового законодавства України; після смерті спадкодавця спадкове майно в США не переходить безпосередньо до спадкоємців як в Україні, а – до особистого представника, який відіграє оснону роль у вирішенні спадкових справ; значна роль суду у процедурі прийняття спадщини (в США суд приймає участь майже у кожному спадковому провадженні, а в Україні – лише у випадках виникнення спору між спадкоємцями, або наявності проблем в оформленні спадкового майна – окреме провадження).

 

 

Категорія: Pravo | Додав: advocate (2016-09-08)
Переглядів: 154 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Legal Аssistance© м. Хмельницький вул. Соборна, 11       тел.: 70-80-49, 0971949984