В процесі глобальних інтеграційних процесів, у яких приймає участь українська держава (Євроінтеграція, співпраця в рамках СОТ та ін.) виникає необхідність адаптації міжнародних норм, стандартів та практик ведення господарської діяльності, торгівлі та перерозподілу капіталу. Негативні кризові явища в економіці, зумовлені російською агресією на сході України вимагають рішучих дій національного законодавця в сфері спрощення умов для залучення прямих іноземних інвестицій в економіку країни. Без розвинутої ринкової інфраструктури та, відповідно без належного правового регулювання правовідносин в даній сфері неможливо і ефективно сприяти залученню таких інвестицій.

Одним із факторів сучасної ринкової інфраструктури є біржова торгівля. Так, для ефективної організації сучасного виробництва необхідна ефективна система обігу товарів, послуг та капіталів. Саме для забезпечення безперешкодного та вільного руху капіталів, товарів та послуг створюються товарні та фондові біржі, що сприяють процесу глобальної інтеграції економіки в світове економічне співтовариство. Ефективність правового регулювання біржових відносин в країні і є індикатором цивілізованої ринкової інфраструктури держави, що завжди сприяє економічному зростанню та добробуту.

У юридичній літературі приділялась увага проблемам біржової торгівлі. Слід вказати на те, що дослідники більше уваги приділяють виявленню проблематики функціонування товарних бірж, на відміну від бірж капіталу (фондових). Так, до проблем правового регулювання правовідносин в сфері функціонування товарних та фондових бірж в Україні, звертались наступні вчені: Кологойда О.В., Бормотова М.В., Олійник О.С., Благоразумова О.В., Внукова Н.М., Деревнін B.С., Карпенко Л.Ф. та ін. Проте, не дивлячись на наявність значного обсягу досліджень вказаної проблематики в юридичній літературі, мало вивченим залишаєтьсяч проблема співвідношення правових основ діяльності фондової та товарної біржі як складових ринкової інфраструктури, не приділяється увага взаємозалежності та розбіжностям правового регулювання діяльності бірж в Україні.

1. Перехід до ринкової економіки став об’єктивним фактором, що обумовив появу в Україні товарних та фондових бірж. Товарні біржі переважно засновували органи влади на місцях або в центрі. Біржі України були різноманітні за своєю структурою, складом учасників, правилами біржової торгівлі. Товарні біржі засновувалися, передусім, як посередники і, як правило, на них торгували і навіть досі торгують дрібними партіями різноманітних товарів, які у світовій практиці не є об’єктами біржової торгівлі. Проаналізувавши еволюцію нормативно-правової бази, що регулює діяльність фондових бірж, можна дійти висновку, що перший етап розпочався 18 червня 1991 року з прийняття Закону України «Про цінні папери і фондову біржу». На законодавчому рівні було закріплено правове положення фондової біржі діяльність фондової біржі. Визначалося, що фондова біржа – це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Прийняття Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» стало прикладом суттєвого наближення до європейських стандартів механізму правового регулювання діяльності фондових бірж.

2. Ринкова інфраструктура відіграє важливу роль у забезпеченні кругообігу матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних та інших ресурсів. В інфраструктурі ринкової економіки особливе місце займають біржі, серед яких товарні біржі виконують власні важливі функції. У світовій практиці ринкового господарювання, поруч з іншими, вагоме місце належить біржовим торговим операціям. Функціонування товарних бірж сприяє формуванню конкурентного середовища, розвитку вільного ринку товарів, мінімізації втручання держави в торгівельно-збутові процеси, підвищенню ефективності господарювання в цілому багатьох суб’єктів підприємницької діяльності. Таким чином, біржу можна розглядати як поліфункціональну інституцію, що виконує специфічні функції. При цьому впродовж усього періоду розвитку бірж набір їхніх функцій практично не змінився. Традиційно серед основних функцій бірж виділяють організацію регулярних торгів фінансовими та речовинними активами в установленому місці за встановленими правилами. Біржа – це насамперед об’єднання економічних суб’єктів, що здійснюють виробничу чи комерційну діяльність, які домовляються між собою про прийнятні для всіх правила торгівлі. Таким чином, іншою важливою функцією біржі є розробка правил біржової торгівлі та забезпечення їх дотримання всіма учасниками торгів. Обов’язок біржі – не тільки полегшити укладання угод між учасниками торгів, але й гарантувати виконання укладених угод. Виконання цієї функції передбачає розробку біржею механізмів і схем, що гарантують дотримання зобов’язань за контрактами.

В Україні – вперше серед країн СНД – було створено законодавчу базу для цивілізованого процесу зародження ринкових відносин у сфері обігу цінних паперів: акцій, облігацій, казначейських зобов’язань, веселів, а також визначено статус фондової біржі як організаційно оформленого ринку, на якому здійснюється торгівля цінними паперами. Але в законодавчій базі України існують певні протиріччя. Так, Цивільний кодекс України використовує лише поняття «біржа» (Статті 650, 656). У той же час, параграф 4 глави 30 Господарського кодексу України встановлює вимоги до функціонування фондових бірж.

Біржові торги – організоване подання учасниками торгів заявок на купівлю-продаж цінних паперів та інших фінансових інструментів з метою укладання на фондовій біржі контрактів (договорів) щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів відповідно до законодавства та правил фондової біржі.

3. Згідно ст. 1 Закону України «Про товарну біржу» товарна біржа є організацією, що об’єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов’язаних з ним торговельних операцій. Товарна біржа діє на основі самоврядування, господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власні поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках та може мати печатки. Можна запропонувати і альтернативне визначення товарної біржі як юридичної особи приватного права, яка діє в організаційно-правовій формі непідприємницького товариства, що об’єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і посередницьку діяльність, та створює умови для укладення біржових договорів щодо біржової продукції. Оскільки організаційно-правова форма товарної біржі на сьогодні на рівні законодавства не визначена, то вважаємо, що можливим є створення товарної біржі у формі непідприємницького товариства, відтак виникає необхідність внесення відповідних змін щодо організаційно-правової форми товарної біржі до ст. 279 Господарського кодексу України та Закону України «Про товарну біржу».

4. Фондова біржа – це формально-організований діючий фондовий ринок, зареєстрований у порядку передбаченому законодавством України, на якому здійснюється торгівля цінними паперами (деривативами); товариство яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх курсу.

5. Порівняння організаційно-правового статусу товарних і фондових бірж показує, що між ними є суттєві відмінності. Так, вищі вхідні бар’єри на ринок встановлені саме для фондових бірж. Ці бар’єри стосуються організаційно-правової форми фондових бірж, мінімального розміру статутного капіталу, порядку використання прибутку, особливих процедур реєстрації, ліцензування діяльності. Саме ці особливості зумовлюють меншу кількість фондових бірж порівняно із товарними. Водночас, процедури ліцензування діяльності з організації торгівлі цінними паперами не передбачають необхідність укладання на фондових біржах мінімальних обсягів угод.

Для початку порівняння організаційно-правових засад діяльності товарних та фондових бірж в Україні слід вказати на організаційно-правову форму діяльності бірж. Так, для товарної біржі не встановлено конкретних вимог щодо вибору організаційно-правових форм діяльності (ТОВ, АТ чи ін.). З урахуванням особливостей управління товарною біржею, передбачених законом, товарні біржі на практиці створюються у формі господарських товариств (акціонерне товариство або товариство з обмеженою відповідальністю). Фондова біржа ж повинна бути створена виключно у вигляді акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю. Засновниками товарної біржі можуть бути будь-яків юридичні і фізичні особи, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність. Засновниками ж фондової біржі можуть бути виключно торговці цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку.

Аналіз функцій товарної та фондової біржі дав змогу виокремити основну відмінність між біржами, а саме – предмет діяльності (в товарних біржах – товари, в фондових – цінні папери).

 6. На сьогоднішній день необхідні заходи в частині вдосконалення державного регулювання біржової торгівлі включають упорядкування організаційно-правового статусу бірж, подолання існуючої фрагментованості торгівельних майданчиків шляхом підвищення вхідних бар’єрів на ринок, розроблення механізмів гарантування виконання укладених біржових угод, стимулювання бірж запроваджувати сучасні електронні системи торгівлі. Комплексна реалізація запропонованих заходів дозволить посилити зацікавленість професійних торговців фінансовими та речовинними активами переходити в біржовий сегмент торгівлі.

Відсутність спеціального закону про похідні інструменти викликає занепокоєння щодо подальшого розвитку строкового ринку в Україні. Фондові біржі не мають можливості впроваджувати нові фінансові інструменти без чіткого визначення багатьох економічних термінів ринку деривативів у нормативно-правовій базі. Від того, як саме трактуватимуться похідні та їх види, залежить встановлення економічних та юридичних відносин між учасниками ринку.

Важливими заходами в сфері вдосконалення правового регулювання діяльності фондових бірж вбачаються наступні:

• запровадження політики державного регулювання операцій з деривативами, у т.ч. створення механізму захисту інтересів учасників ринку, визначити вимоги, яких повинні дотримуватись учасники ринку похідних інструментів;
• удосконалення нормативної бази, яка б відповідала загальноприйнятим стандартам діяльності строкового ринку, в т.ч. у питанні спрощення валютного регулювання, закріплення на законодавчому рівні розмежування між організованим та позабіржовим ринком деривативів.

На сьгоднішній день існує низка проблем правового регулювання біржової діяльності в Україні, що зумовлює необхідність активної законотворчої роботи задля підвищення ефективності діяльності біржових механізмів в Україні.

Проект Закону «Про товарний біржовий ринок» являє собою важливу законодавчу ініціативу. Законопроект про товарний біржовий ринок має покращити правову інфраструктуру, необхідну для повної реалізації наявного потенціалу для розвитку товарних біржових ринків в Україні, особливо у сільськогосподарському секторі.

Згідно Проекту товарний біржовий ринок має бути першочерговим, адже розвиток ринків товарних активів є одним із факторів, що сприяє зростанню ринкової ліквідності на похідні фінансові інструменти. Як свідчить аналіз законодавства, що регулює діяльність товарних бірж у європейських країнах закон про товарний біржовий ринок повинен охоплювати такі блоки: організатори товарної біржової торгівлі; учасники торгів; кліринг, розрахунки та гарантійні механізми; розкриття інформації, зловживання на ринку; регулювання товарного біржового ринку; відповідальність за правопорушення. Вказаний Законопроект про товарний біржовий ринок хоча й формально охоплює зазначені блоки, проте має значні концептуальні недоліки та повинен бути кардинально змінений. У законопроекті про товарний біржовий ринок не враховано, що відповідно до міжнародної практики більшість товарних деривативів вважаються фінансовими інструментами. Це означає, що товарні біржі в разі торгівлі товарними деривативами та посередники, які торгують товарними деривативами, повинні підпадати також під норми регулювання ринків фінансових послуг. Тобто, регулювати торгівлю товарними деривативами, які є фінансовими інструментами, повинен той регулятор, що регулює ринки фінансових послуг (НКЦПФР). У законопроекті змішані концепції засновників та членів біржі. Як наслідок, не розмежовані їх права та обов’язки у корпоративних відносинах (засновник-юридична особа) та торгівельних відносинах (член-біржа). Через таку плутанину та непрозорість діяльності жоден інвестор не матиме бажання зайти на таку біржу. Так, хоча біржу створюють «засновники» і затверджують статут, загальні збори біржі – це чомусь збори «членів», до яких відносяться не лише засновники, а й інші особи (у т.ч. ті, які орендують права члена). тобто, поняття засновників нівелюється. Крім того, незалежно від розміру внеску, кожен член має один голос на загальних зборах. Має місце зайва (і чомусь особлива для товарної біржі) деталізація органів управління, яка повинна визначатися загальним законодавством про господарські товариства та статутом біржі.