Рушійною силою, покликаною реалізовувати завдання, що покладені на державні органи, є державна служба. Від її цілей, організації, кадрового наповнення залежить успіх діяльності всього державного механізму. Проте сучасна система управління кадрами не є досконалою, передусім в силу існування великої кількості нормативно-правових документів, які  часто створюють колізії та потребують тлумачення. Крім того, нормативно-правове регулювання системи управління кадрами в державних органах України суттєво застаріло. З 1 січня 2014 р. набирає чинності новий закон «Про державну службу» та велика кількість підзаконних нормативно-правових актів, покликаних детально регламентувати окремі положення нового Закону. Одне з призначень нового Закону полягає у вдосконаленні системи кадрової діяльності в органах державного управління. Питання регламентації системи управління кадрами державної служби є вагомою проблемою для формування професійного корпусу державних службовців.

Основною проблемою сучасного стану управління кадровою діяльністю в державних органах полягає у тому, що існує суттєва відмінність між глобальними викликами суспільства, які потрібно терміново вирішувати державними службовцями, та застарілими методами роботи з такими кадрами. І саме практичні аспекти управління кадровою діяльністю державної служби місять у собі неточні, подекуди поверхневі положення щодо цієї сфери державного управління. В зв’язку із цим, виникає нагальна проблема у розробці системного підходу до розгляду проблеми функціонування забезпечення кадрової діяльності в органах державного управління.

Проблеми управління кадрами державної служби в різний час розглядалися провідними науковцями. Так, серед українських вчених зазначеними проблемами опікуються А. Аверін, С. Гайдученко, В. Олуйко, М. Осійчук та інші. Зазначені автори аналізують сучасні складові елементи системи забезпечення кадрової діяльності в органах управління, звертають увагу на проблеми цієї системи, констатують потребу у реформуванні системи забезпечення кадрової діяльності в сфері державного управління.

Але, серед недостатньо опрацьованих раніше частин загальної проблеми є комплексний аналіз забезпечення кадрової діяльності в органах державного управління та обгрунтування шляхів реформування такої діяльності (особливо в аспекті перспективного законодавства – нового закону «Про державну службу» та ін. законів та підзаконних нормативно-правових актів).

Аналіз праць вітчизняних і зарубіжних науковців щодо кадрової діяльності в органах державного управління свідчить про те, що, незважаючи на значний інтерес науковців до цієї проблематики, на цей час в науковій літературі відсутні комплексні дослідження організаційно-правових засад забезпечення кадрової діяльності в органах державного управління. Теоретичні розробки присвячені лише окремим аспектам цієї проблематики, що визначає необхідність проведення дослідження цього питання.

Забезпечення кадрової діяльності в органах державного управління – це комплекс дій, направлених на пошук, оцінку і встановлення заздалегідь передбачених трудових відносин з працівниками державних органів як в органі державного управління так і органі місцевого самоврядування для подальшого просування по кар'єрній драбині, також і для нового найму працівників.

Аналіз нормативно-правових актів та практичний досвід дозволяють зробити висновок, що розбудова вітчизняного інституту державної служби розпочалася з прийняттям в 1993 р. чинного дотепер Закону України «Про державну службу». Саме він заклав підвалини кадрової діяльності в органах державного управління, які були деталізовані у великій кількості підзаконних нормативно-правових актах. Новий етап реформування державної служби буде кроком уперед в тому числі і в питаннях забезпечення кадрової діяльності в органах державного управління.

Правовою основою забезпечення кадрової діяльності в органах державного управління є Конституція України,  Закони України «Про державну службу», «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про центральні органи виконавчої влади», «Про місцеві державні адміністрації» укази і розпорядження Президента України, акти Кабінету Міністрів України, накази спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної служби.

До основних суб’єктів, що є учасниками кадрової діяльності та реалізують її, слід віднести керівників органів державного управління, керівників структурних підрозділів та кадрові служби цих органів. Провідне місце у здійсненні кадрової діяльності, безумовно відводиться саме кадровим службам, правовий статус яких буде суттєво змінений з введенням в дію нової редакції Закону України «Про державну службу».

Подальший розвиток організаційно-правового забезпечення кадрової діяльності в органах державного управління в Україні обумовлюється введенням в дію Закону «Про державну службу» в редакції від 17 листопада 2011 року та прийнятими в його розвиток підзаконними нормативно-правовими актами і передбачає суттєві зміни у статусі суб’єктів кадрової діяльності в напрямі розширення їх повноважень і можливостей щодо підбору і розстановці кадрів в державних органах.

Для удосконалення забезпечення кадрової діяльності в органах державного управління України необхідно усунути недоліки, що мають місце в новій редакції Закону України «Про державну службу» і безпосередньо стосуються кадрової діяльності. До таких недоліків слід, наприклад, віднести неврегульованість питання про визначеність термінів оголошення конкурсу на зайняття посади державного службовця з моменту, коли дана посада стала вакантною. Крім того, доповнень потребує ст.29 Закону від 17.11.2011 р., оскільки в ній деталізуються наслідки лише негативної та відмінної оцінки діяльності державного службовця, натомість неврегульованими залишаються наслідки позитивної, найбільш розповсюдженої оцінки.