ЮРИДИЧНІ ПОРАДИ ДЛЯ ВЕДЕННЯ ОСОБИСТИХ СЕЛЯНСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ

Останніми роками значна частина сільськогосподарської сировини в Хмельницькій області вироблялася в системі господарств населення. Нормативно-правове забезпечення діяльності даної категорії господарств здійснюються згідно Закону України «Про особисте селянське господарство», положеннями якого регламентуються особливості земельно-майнових правовідносин, а також напрямки економічної діяльності, що її може здійснювати дана категорія господарств. Слід відзначити, що переважній більшості дана група виробників являє собою дрібнотоварні господарські одиниці, де більше 80% продукції вирощується для самозабезпечення. Існуюча точка зору про еволюційний характер розвитку господарств населення, згідно якої вони повинні з часом еволюціонувати в сільгосппідприємства фермерського типу чи у кооперативи, на сьогоднішньому етапі становлення аграрного сектора економіки не отримала масового практичного підтвердження, в тому числі, і через недосконалість чинної нормативно-правової бази.

Аналіз чинного законодавства України дозволяє виділити такі правові ознаки особистого селянського господарства: суб’єктом права на ведення особистого селянського господарства є виключно фізична особа (фізичні особи); наявність у фізичної особи земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства; метою ведення особистого селянського господарства є виробництво сільськогосподарської продукції, отримання доходів (основних або додаткових); ведення особистого селянського господарства не є підприємницькою діяльністю.

Особливе місце у дослідженнях вчених-юристів сьогодні займають: земельні, майнові, господарські правовідносини а також правовідносини щодо зайнятості та соціального захисту громадян, які здійснюють ведення особистих селянських господарств. Зокрема – це правові засади використання земельних ділянок для ведення особистих селянських господарств: визначення поняття цільового використання (функціонального призначення) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, дослідження питання охорони земельних ділянок для ведення особистих селянських господарств у процесі використання таких земельних ділянок та ефективність їх використання.

На сьогодні актуальним є аналіз тенденцій розвитку законодавства в сфері регулювання діяльності особистих селянських господарств, враховуючи прийняття Податкового кодексу, зміни законодавства про соціальне та пенсійне забезпечення. Більш глибокого вивчення вимагають проблеми нормативно-правового регулювання господарської діяльності ОСГ, державної підтримки ОСГ та ін.

За роки проголошення незалежності України відбулися значні зміни в правовому регулюванні відносин за участю особистих селянських господарств. Аналіз існуючого масиву нормативно-правових актів, що регулюють діяльність ОСГ, свідчить, що в своєму розвитку вони пройшли декілька етапів. Це зумовлено двома основними факторами: переходом від командно-планової економіки до капіталістичної та більш детальна конкретизація предмету правового регулювання.

Юридичною підставою виникнення правовідносин з ведення особистих селянських господарств є юридичний склад, до якого належать юридичний факт досягнення необхідної правоздатності та дієздатності фізичною особою та набуття земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Юридичними підставами припинення ведення особистого селянського господарства є один з наступних юридичних фактів: вилучення (викуп) земельної ділянки, яка використовувалась для ведення особистого селянського господарства, для державних чи громадських потреб; відчуження земельної ділянки, яка використовувалась на умовах права власності; припинення договору оренди земельної ділянки, яка використовувалась для ведення особистого селянського господарства на умовах оренди; передача одному з подружжя земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність при поділі майна подружжя у судовому порядку; смерть громадянина.

Проведений правовий аналіз законодавчого забезпечення розвитку особистих селянських господарств дозволяє зробити висновок, що зміни, які відбулися у законодавстві України, в цілому сприяють розвитку особистого селянського господарювання громадян. Однак окремі правові норми, які визначають правове становище особистих селянських господарств громадян в Україні, потребують уточнень або змін.

Діючі законодавчі та інші нормативно-правові акти регулюють майнові, земельні, податкові правовідносини, які виникають при веденні громадянами особистих селянських господарств. Інші види суспільних відносин в особистих селянських господарствах (виробничо-господарської діяльності тощо) залишились поза межами нормативно-правового забезпечення, що не сприяє реалізації громадянами суб’єктивних прав.

Суб'єктами на право ведення особистого селянського господарства є громадяни, які не пов'язані трудовими та членськими відносинами із сільськогосподарськими підприємствами, а також ті громадяни, що перебувають у таких відносинах. Особисте селянське господарство ведуть працівники сільського господарства, інші громадяни, які здійснюють господарсько-трудову діяльність в особистому господарстві у вільний від основної праці в суспільному виробництві час. Відповідно до статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» право на здійснення діяльності в особистому селянському господарстві мають: без створення юридичної особи фізичні особи індивідуально чи особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають.

ОСГ не потребують реєстрації, а підлягають обліку, який здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань статистики.

Профільний Закон (Про особисте селянське господарство) в ст. 11 визначає наступний перелік підстав припинення ведення особистого селянського господарства: рішення членів особистого селянського господарства про припинення його діяльності; якщо не залишилось жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його ведення; припинення прав на земельну ділянку.

Однією з основних проблем, з якими зіштовхуються особисті селянські господарства в процесі своєї діяльності, є питання, спричинені недосконалістю нормативно-правого регулювання, серед яких питання землевідведення, спадкування, тощо. Усі ці проблеми стримують розвиток особистих селянських господарств.

Згідно Податкового кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих йому в розмірах, встановлених Земельним кодексом для ведення особистого селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.

У разі прийняття рішення займатися підприємницькою діяльністю, в тому числі у разі перевищення встановленого розміру земельних ділянок ОСГ для вирощування сільськогосподарської продукції, фізична особа, в тому числі ОСГ, може зареєструватися суб'єктом підприємницької діяльності і бути на загальній системі оподаткування, сплачуючи податок з доходів фізичних осіб у розмірі 15 % (17 %), або спрощеній системі оподаткування за єдиним податком.

Найважливішими напрямами державного регулювання для Хмельницької області сьогодні є програми розвитку й підтримки селянських господарств, соціально-економічного розвитку села на середньо- і довгострокову перспективи, концепції регіональної політики, визначальні пріоритетні напрями діяльності регіонів з підтримки сільськогосподарських підприємств.

Українське законодавство декларує обов’язок органів виконавчої влади і місцевого самоврядування в межах своїх повноважень зобов'язані сприяти особистим селянським господарствам.

Проте, не завжди зрозумілим є порядок надання державної підтримки особистим селянським господарствам. Так наприклад не дивлячись на загальну дію Закону України «Про державну підтримку сільського господарства в Україні», стаття 10 Закону України «Про особисті селянські господарства» серед іншого закріплює те, що «органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до регіональних програм щорічно передбачають кошти в проектах місцевих бюджетів на підтримку особистих селянських господарств». Таким чином, держава з одного боку декларує загальнодержавну підтримку сільського господарства, а з іншої сторони рідко конкретизує порядок надання такої допомоги.

На нашу думку діюча підтримка з сторони місцевих органів у Хмельницькій області діяльності ОСГ може бути ефективною виключно в разі детальної регламентації окремих видів такої підтримки. Сучасні законодавчі та інші нормативно-правові акти регулюють майнові, земельні, податкові правовідносини, які виникають при веденні громадянами особистих селянських господарств. Інші види суспільних відносин в особистих селянських господарствах (соціального захисту, зайнятості, виробничо-господарської діяльності, підтримки ведення особистих селянських господарств тощо) не досить чітко врегульовані нормами права, що не сприяє реалізації громадянами суб’єктивних прав на державне соціальне страхування, сприяння зайнятості тощо.

На нашу думку, профільний Закон не повною мірою охоплює всі аспекти діяльності особистих селянських господарств і містить суттєві прогалини. Вже у самому визначенні особистого селянського господарства є певне протиріччя.

Ще одна суттєва прогалина в Законі – питання зайнятості членів особистих селянських господарств. Відповідно до Закону члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною.

Важливим сьогодні і надзвичайно актуальним у майбутньому є вирішення на законодавчому рівні питання обліку особистих селянських господарств. Облік особистих селянських господарств, відповідно до Закону, здійснюють сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельних ділянок у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади з питань статистики.

Однак існуюча практика обліку фактично не передбачає реєстрації особистих селянських господарств, а також не надає їм конкретного статусу і гарантій. Це у майбутньому може спричинити складні наслідки. Також сучасна методика обліку не враховує багатьох показників діяльності, серед яких грошові затрати, матеріальні затрати та затрати праці на виробництво продукції. А це унеможливлює визначення основних економічних показників розвитку та порівняння ефективності їх функціонування поряд з іншими категоріями виробників сільськогосподарської продукції.

Відповідно до Закону члени особистих селянських господарств наділені багатьма правами, проте здебільшого відсутні умови для їх реалізації, оскільки не прийнято жодних підзаконних документів для конкретизації та здійснення цих прав. На сьогодні практично не надаються кредити на розвиток чи потреби особистих селянських господарств, більшість членів особистих селянських господарств не знають про своє право, гарантоване Законом, на одержання дорадчих послуг, об'єднання у виробничі товариства, асоціації, спілки з метою координації своєї діяльності, надання взаємодопомоги та захисту спільних інтересів, участь у конкурсах сільськогосподарських виробників для одержання бюджетної підтримки відповідно до загальнодержавних і регіональних програм тощо. Тому необхідність прийняття підзаконних документів для конкретизації та здійснення прав членів особистих селянських господарств є очевидною.

Опрацювавши основні проблеми нормативно-правового регулювання діяльності ОСГ, можна запропонувати певні напрями вдосконалення діючого законодавства, направлені на підвищення ролі ОСГ в сфері сільськогосподарського виробництва.

Так, у проекті змін до профільного Закону у ст. 10 необхідно передбачити конкретизацію основних напрямків державної політики у сфері ведення особистого селянського господарства: створення сприятливих умов для розвитку особистого селянського господарства; забезпечення соціального захисту членів особистого селянського господарства; надання державної підтримки членам особистих селянських господарств; всебічне заохочення жителів сільської місцевості до участі в розвитку особистих селянських господарств та сільського зеленого туризму зокрема, подальшої їх трансформації у фермерські господарства та сільськогосподарські підприємства; розвиток інфраструктури сільських територій, де надаються послуги сільського зеленого туризму; забезпечення належної якості й безпечності харчової продукції, що реалізується на внутрішньому ринку, та її цінової доступності для населення; організація і розвиток системи підвищення якості послуг та інформаційного забезпечення членів особистих селянських господарств.

Реалізація державної політики в сфері ведення особистого селянського господарства в Хмельницькій області має здійснюватися шляхом: спрямування бюджетних коштів на реалізацію державних та регіональних програм підтримки особистих селянських господарств та сільського зеленого туризму, а також на популяризацію та рекламу сільського зеленого туризму в Україні; нормативного регулювання відносин в сфері ведення особистого селянського господарства.

На нашу думку, державним органам та органам місцевого самоврядування у Хмельницькій області з метою забезпечення умов для розвитку ОСГ та поступового їх перетворення на фермерські господарства, необхідно впровадити заходи підтримки, які стосовно особистих селянських господарств мають реалізовуватися за такими основними напрямами:

- забезпечення товаровиробникам ОСГ сприятливих умов для господарювання й використання результатів своєї праці;

- безперешкодне надання у володіння й користування земельних ділянок;

- зміна структури інвестицій у галузях економіки з їх переорієнтацією на вирішення першочергових програм села, зокрема створення матеріально-технічної бази для ОСГ.