Правовий механізм підвищення ефективності діяльності членів органів управління господарських товариств

  Правовий механізм підвищення ефективності діяльності членів органів управління господарських товариств є комплексним і багатогранним явищем. Складність даного явища обумовлена перш за все специфікою самої категорії «ефективність», що має загальнонауковий, міждисциплінарний характер і який включає як об'єктивні так і суб'єктивні властивості.

Правовий механізм є системою засобів, що є елементами цього механізму, за допомогою яких забезпечується правова дія на певні суспільні відносини. Головна відмінність терміну «Правовий механізм» від  «механізм правового регулювання» полягає в тому, що правовий механізм діє на певні відносини за своїм обсягом ширше, ніж механізм їх правового регулювання, оскільки правовий механізм може включати як засоби, закріплені в нормі права, так і інші правові засоби (акти індивідуального регулювання, договори, локальні нормативні акти і так далі).

Зокрема, правовий механізм підвищення ефективності діяльності членів органів управління господарських товариств включає не лише засоби, закріплені в нормах права, але і такі засоби, як договір з членом органу управління, внутрішні документи господарського товариства, акти індивідуального регулювання відносин (наприклад, вирішення загальних зборів про виплату винагороди Голові Ради директорів за результатами роботи за рік) і так далі.

Розглянемо поняття і суть такого елементу механізму підвищення ефективності діяльності членів органів управління господарських товариств, як правові засоби. Варто відзначити, що «правовий засіб» виступає, як загальнонауковий, міждисциплінарний термін «засобу».  Поняття «Правовий засіб» є широко поширеною правовою категорією, досліджуваною як на галузевому, так і на загальнотеоретичному рівні. Дана категорія була введена в науковий обіг ще в дореволюційній літературі і зараз досліджується як на загальнотеоретичному, так і на галузевому рівні. При цьому, категорія «Правові засоби» залишається поняттям теоретичним, доктринальним і більш універсальним категорії «засіб» (у юридичному сенсі), не знаходить закріплення в чинному законодавстві.

Найбільш широке закріплення категорія «Правові кошти» отримала в працях Б.І. Пугинського, який характеризуючи поняття цивільно-правових засобів в господарських відносинах, розуміє під правовими засобами «поєднання (комбінації) юридично значимих дій, що здійснюються суб'єктами з дозволеною мірою розсуду і службовців, для досягненню їх інтересів, що не перечать законодавству і інтересам товариства». До правових засобів Б.І. Пугинський відносить договір, недоговірне зобов'язання, майнову відповідальність учасників цивільного обороту, окремі засоби допоміжного характеру, вживані для сприяння використанню других засобів або здійсненню цивільних прав.

Отже, до найбільш загальних ознак правових засобів можна віднести наступні:

1) Правовий засіб є інструментом зв'язку ідеального (мета) і реального (результат), іншими словами, детерміновано з цілями правового регулювання;

2) Правові засоби мають багаторівневий характер, тобто повинні використовуватися як на рівні норми права, так і на локальному рівні;

3) Правові засоби – вироблені саме юридичною наукою і практикою, інструменти (договір, юридична відповідальність, суб'єктивні права і юридичні обов'язки і ін.), які служать для досягнення правової цілі. У цьому полягає їх основна відмінність від економічних, інформаційних, організаційних і інших засобів.

До правових засобів підвищення ефективності діяльності членів органів управління господарських товариств слід віднести такі вироблені юридичною практикою інструменти, як договір з членом органу управління господарських товариств, юридична відповідальність членів органів управління господарських товариств, а також закріплені як на законодавчому рівні, так і на рівні внутрішніх документів товариства заборони, вживані до членів органів управління господарських товариств суб'єктивні права або юридичні обов'язки членів органів управління господарських товариств.

До засобів підвищення ефективності діяльності членів органів управління господарських товариств, що не належить спочатку до правових (економічним, фінансовим, організаційним, інформаційним і ін.), але що набуває в процесі реалізації норм права правової форми слід віднести винагороду членів органів управління господарських товариств; бонуси і компенсації; акційні програми; страхування відповідальності, підзвітність членів органів управління господарських товариств і контроль за їх діяльністю.

Ефективність – оцінна категорія і завжди пов'язана з відношенням цінності результату до цінності витрат. У ефективності завжди присутній як об'єктивний компонент: наявність економічних, фінансових і інших кількісних показників, що піддаються виміру (результат), так і суб'єктивний компонент: міра свідомості, раціональності і обачності з якою були досягнуті дані результати.

Ефективність діяльності членів органів управління - складна соціально-економічна категорія, що включає, з одного боку, результативність діяльності по управлінню корпорацією, виражену в досягненні певних конкретних кількісних і якісних показників (ефективність діяльності членів органів управління в об'єктивному сенсі), з іншого боку – міра раціонального використання членами органів управління матеріальних, фінансових, правових, організаційних, трудових і інших засобів, тобто, виражаючись юридичною мовою, міра сумлінності і розумності діяльності членів органів управління компанії досягши вказаних показників (ефективність корпоративного управління в суб'єктивному сенсі).

Під членами органів управління розуміються члени рад директорів господарських товариств, члени колегіального виконавчого органу (правління, дирекції і тому подібне), а також особи, здійснюючі функції одноосібного виконавчого органу (генеральний директор, директор, директор компанії, що управляє, і так далі).

При цьому, варто відзначити, що якщо члени ради директорів і члени колегіального виконавчого органу підпадають під категорію «член органу управління», то віднесення особи, що здійснює функції одноосібного виконавчого органу до даної категорії може бути деякою термінологічною неточністю в силу того що особа, яка здійснює функції одноосібного виконавчого органу, є одночасно і самим органом юридичної особи і найнятим робітником (тобто, по суті, членом цього органу).