ПРОПОЗИЦІЯ ДАВАННЯ ХАБАРЯ

Постійно за незалежної України всіма владами велася боротьба з хабарництвом і іншими проявами корупції. На жаль, дана тенденція часто, навіть у більшості випадків супроводжується грубими зловживаннями владою і іншими порушеннями законності з боку працівників правоохоронних органів. Внаслідок цих порушень законності, з одної сторони реальні і особливо крупні корупціонери уникають відповідальності, з іншого боку дуже часто до відповідальності притягуються люди, які не вчиняли корупційних порушень, або ці порушення настільки дрібні, що фактично не містять складу злочину.

Багато виявлених "фактів” хабарництва (корупції) є проявом наслідку провокації з сторони міліції або прямої фальсифікації подій (підкидання).

Кримінально-правовому дослідженню хабарництва, тобто давання та одержання хабара, в юридичній літературі приділяється значна увага, але зазвичай у працях з цієї проблематики детальному аналізу піддаються лише ознаки складу одержання хабара. Між тим видається, що перед тим, як характеризувати ознаки хабарництва, необхідно насамперед визначити сутність складу злочину давання хабаря. Вирішення зазначеної проблеми має принципове значення і повинно слугувати тією основою, на яку варто надалі опиратися при аналізі ознак хабарництва та виробленні правил його кваліфікації. Проте необхідно констатувати, що незважаючи на відому важливість і складність цього питання, в науковій літературі йому не приділяється належної уваги. Викладене дає змогу констатувати, дослідження особливостей кримінальної відповідальності за пропозицію або давання хабара є досить важливою на сьогоднішній день проблемою. Вищезазначеним і зумовлена актуальність обраної теми курсової роботи: "Кримінальна відповідальність за пропозицію або давання хабара".

За ст. 369 КК України кваліфікуються дії як приватних, так і посадових осіб. Посадова особа, яка дала хабара за одержання певних благ, пільг чи переваг для установи, організації чи підприємства, несе відповідальність за давання хабара, а за наявності до того підстав – і за інший злочин (зловживання посадовими повноваженнями, розкрадання тощо).

Якщо як хабар службова особа одержує предмети, збут та придбання яких утворюють самостійний склад злочину (вогнепальна чи холодна зброя, боєприпаси, вибухові речовини, наркотичні засоби, отруйні чи сильнодіючі речовини тощо), то її дії слід кваліфікувати за сукупністю злочинів.

Об'єктивна сторонадавання хабара полягає у передаванні службовій особі (або іншим особам з її відома та за згодою) самим хабародавцем або через посередників матеріальних цінностей, права на майно або у вчиненні на його чи на користь третіх осіб (родичів, близьких) дій майнового характеру за виконання (невиконання) в інтересах самого хабародавця чи третіх осіб дій з використанням влади або службового становища.

Об'єктивна сторона даного злочину закінчується фактом передавання  хабара. Так, для кваліфікації дій злочинця за ст. 369 КК не має значення; хто є власником матеріальних благ, які передаються – сам хабародавець чи інші люди; діє він за власною ініціативою або від імені інших осіб; передає хабар у своїх особистих інтересах чи в інтересах третіх осіб; чи є ці треті особи громадянами або фірмами.

Суб'єктом давання хабара може бути як приватна, так і службова особа. Якщо остання використовує для давання хабара своє службове становище, її дії слід кваліфікувати і за ст. 364 КК.

Із суб'єктивної сторони давання хабара вчиняється лише з прямим умислом, причому винний усвідомлює, що передає незаконну винагороду саме як хабар. Відсутність такої свідомості (наприклад, внаслідок обману або зловживання довірою) виключає кваліфікацію діяння за ст. 369 КК. Мотиви давання хабара можуть бути різними і на кваліфікацію злочину не впливають.

На нашу думку, пропозиція давання хабаря не є злочином, а є виявленням умислу. Виявлення умислу не є стадією вчинення злочину, не може бути суспільно небезпечним, а отже, не може тягнути за собою кримінальної відповідальності. Таким чином, виходячи з наведеного, можна дійти висновку, що логічно було б декриміналізувати пропозицію хабара як кримінально-каране діяння.