КОРПОРАТИВНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

  Говорячи про корпоративне законодавство, слід вказати на його неоднорідність і комплексний характер.

Корпоративно-правові норми визначають права та обов’язки сторін корпоративних відносин, відповідальність за порушення обов’язків тощо (наприклад, засновницький договір господарського товариства). Це також і кодекси корпоративної поведінки – комплекс стандартів, якими мають керуватися працівники корпорації, її партнери при веденні бізнесу. Як правило, кодекс встановлює етичні норми поведінки, що визначають дії працівників та партнерів, а також і рішення, які вони приймають в щоденній роботі. Кодекс звично заснований на корпоративних цінностях і переконаннях, додержання яких приносить корпорації високу ділову репутацію серед її акціонерів, працівників, споживачів, контрагентів та інших осіб, що зацікавлені у діяльності корпорації.

Право громадян здійснювати інвестиційну діяльність закріплене положеннями ст.ст. 2, 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність». За умов глобалізації світової економіки поширюються нові формі ведення бізнесу, фінансові інструменти, види правочинів, а підприємці активно використовують корпоративну організаційно-правову форму ведення бізнесу. Відомо, що ключові підприємства цілого ряду країн існують саме у формі акціонерних товариств, при цьому слід звернути увагу на те, що без підвищення інвестиційної привабливості неможливе пожвавлення інвестиційної активності у такому напрямі, як портфельні інвестиції, в тому числі, і інвестування у акції підприємств. Активний розвиток корпоративних відносин зумовлює потреби реформування законодавства з найбільш проблемних питань інститутів законодавства про юридичні особи. У науковій літературі обгрунтовано, що існування цілого спектру імперативних господарсько-правових норм обгрунтовується такими чинниками, як основи обігу, публічні інтереси, інтереси учасників обороту. Відповідні імперативні норми визначають основи взаємодії учасників обороту, встановлюють форми правочинів, необхідність державної реєстрації фактів\станів для досягнення юридичного результату, а також містять спеціально-публічні приписи, до того ж, певні норми відносяться до специфічних станів та процесів у діяльності юридичних осіб – реорганізації, ліквідації, неспроможності.

Відносини між акціонерним товариством та його учасниками, між самими учасниками охоплюються як речовими, так і зобов’язальними відносинами.

Вважаємо доцільним звернути увагу на проблему захисту прав акціонерів від зловживань вищого менеджменту акціонерних товариств, оскільки вразливість, недосконалість існуючих механізмів захисту прав власності разом із низькою якістю корпоративного управління й дефіцитом кваліфікованих  кадрів спричинюють корпоративні конфлікти, погіршуюють інвестиційний клімат, стримують динаміку інвестиційних процесів в Україні та негативно впливають характер відносин між менеджерами та акціонерами. Зокрема, доцільно передбачити, що статутом акціонерного товариства може бути встановлена можливість накладення заборони або обмеження для виконавчого органу та членів колегіального виконавчого органу товариства на придбання цінних паперів цього товариства на період здійснення ними повноважень.

Таким чином можна буде уникнути ситуацій, коли, через умисне зниження інвестиційної привабливості цінних паперів керованого ними товариства, керівники за рахунок використання службового становища, отримували б можливість за безцінь придбати великі пакети акцій цих товариств, завдаючи тим самим шкоди фінансовим інтересам акціонерів.

Зрозуміло, що інвестуючи у акції, громадяни отримують можливість змінити на краще не лише власне життя, але й зробити внесок у процвітання України. Таким чином, на сучасному етапі, реформування корпоративного законодавства України потребує підвищеної уваги та практичних зрушень.

Говорячи про корпоративне законодавство, слід вказати на його неоднорідність і комплексний характер. Правові акти, норми корпоративного законодавства належать до різних його галузей (господарського, цивільного, адміністративного, фінансового, податкового та ін.), а також включають і локальні норми.

Система корпоративного законодавства може бути представлена як чотирьохрівнева, у якій перший рівень ідентифікується відповідними нормами Конституції України та міжнародно-правовими документами.

Щодо останніх – то це, наприклад, Принципи корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку.

Другий рівень – це законодавчий, який представляється законодавчими актами щодо створення, діяльності та припинення корпорацій, і третій (підзаконний рівень) включає підзаконні нормативно-правові акти з цих питань. Четвертий рівень складають локальні правові акти, що приймаються засновниками корпорації, загальними зборами та органами внутрішнього управління, включаючи статут, договори, кодекс корпоративної поведінки тощо. Таким чином, система корпоративного законодавства – це сукупність результатів діяльності державних органів управління.

Нормативно-правові акти корпоративного законодавства, що можуть бути представлені, як зазначалось, у вигляді чотирирівневої системи, можна класифікувати за різними підставами. Наприклад, у залежності від об’єкта правового регулювання, суб’єкта прийняття акта (норми) корпоративного законодавства, виду нормативно-правових актів і т.д.