Business Registration Consultanse 0382-708049 0971949984


реэстра












Головна » Статті » Pravo

Сутність та види цивільного судочинства

Поняття і види цивільного судочинства


 

  При визначенні правової природи окремого та наказного провадження необхідно виходити із концептуального положення теорії юридичного процесу про те, що провадження є основним елементом юридичного процесу.

Істотні матеріально-правові відмінності судових справ, вважає В.І. Бобрик, визначають внутрішню диференціацію кожного судочинства, що полягає в наявності в його складі (структурі) декількох видів судочинства. При цьому, в межах кожного виду судочинства можуть (а в багатьох випадках навіть мають) бути законодавчо закріплені особливості провадження у певних категоріях справ.

Вбачається, функції норм права, скоріше, є векторами, що вказують на ті сфери, способи і засоби, на які чи за допомогою яких право впливає на суспільні відносини. У сфері цивільного судочинства функції норм права можуть розглядатися як напрями впливу норм цивільного процесуального права на суспільні відносини, які виникають між судом та учасниками цивільного під час здійснення правосуддя у цивільних справах.

Ще одна альтернативна позиція щодо критеріїв, за якими варто проводити диференціацію цивільного судочинства на види, була запропонована В.М. Шерстюком, на погляд якого в основі відповідного поділу, серед інших критеріїв, лежить класифікація процесуальних правовідносин. Слушним такий підхід визнати досить важко, адже цивільні процесуальні правовідносини завжди виникають, з одного боку, між судом, а з іншого - між учасниками цивільного процесу.

При цьому у всіх видах цивільного судочинства «якісний» склад учасників цивільних процесуальних правовідносин завжди є однаковим: за найменуванням різниться тільки перелік осіб, які беруть участь у справі, проте сутність та зміст правового статусу цих осіб збігається. Якщо ж класифікувати цивільні процесуальні правовідносини за іншими критеріями, можна виокремити деякі їх варіації за змістом, видом провадження, стадією цивільного процесу тощо. Але, на наш погляд, це є наслідком специфіки цивільної процесуальної форми, зумовленої характером матеріально-правових відносин між сторонами, а не критерієм проведення відповідної класифікацій яка своєю чергою, не може лежати в основі поділу цивільного судочинства на види.

Вбачаються, наявність групи правових норм є свідченням того, що певне коло суспільних відносин здобуло свою правову регламентацію, тобто є правовідносинами. І якщо навіть ці норми є регулятором суспільних відносин, суб'єктом яких є позивач, відповідна обставина не може бути кваліфікована як критерій поділу цивільного судочинства на види, адже жодним чином не впливає на специфіку цивільної процесуальної форми у суді першої інстанції.

Ще один аспект, на який необхідно звернути увагу, - співвідношення правових категорій «вид судочинства» і «провадження».

Однак провадження і вид судочинства не є тотожними поняттями. З аналізу процесуальних кодексів вбачається, що цим терміном вітчизняний законодавець позначає і види судочинства, і стадії судового процесу, і особливості вирішення певних категорій судових справ, і особливі (скорочені, спрощені) процедури вирішення справ, і навіть порядок розгляду судом конкретної справи.

Підтверджує таку позицію і вислів В.В. Комарова, який у відповідному контексті акцентує увагу на тому, що саме провадження є опорним елементом цивільного процесу. Відтак, можна стверджувати, що вид цивільного судочинства завжди є провадженням, проте провадження не завжди є видом цивільного судочинства.

Види цивільного судочинства: позовне та непозовні провадження (наказне та окреме). Позовне провадження це основа судочинства в усіх процесуальних галузях права. Порядок вирішення справ окремого провадження, як специфічна процесуальна форма, включає в себе ті ж стадії, що і справи позовного провадження, а саме: відкриття провадження у справі, провадження у справі до судового розгляду, судовий розгляд та ухвалення судового рішення. справа окремого провадження, будучи процесуальною формою, за своєю суттю не відрізняється від суті процесуальної форми позовного провадження, оскільки вони створюються на основі організаційних дій суду відповідно до процесуальних норм. У літературі з цивільного процесу існує думка, що якщо в таких справах немає сторін з протилежними інтересами, то і не може бути судових дебатів. І. Жеруоліс, виділяючи окреме провадження своєрідної процесуальної форми, підкреслював специфіку проведення судового засідання в цьому провадженні, вказуючи на відсутність змагальності процесу, судових дебатів.

Суть процесуальної діяльності суду та учасників процесу у справах окремого провадження заключається в тому, що нею є «процесуально-правова конструкція всіх процесуальних дій, що характеризується чергуванням активної та пасивної їх форм, зумовлених процесуальними нормами та здійснена суб’єктами в межах процесуальної форми». Отже, у діючому цивільному процесуальному законодавстві закріплена ще одна форма судового захисту, в основі якої позовна форма і яка має специфічні особливості розгляду, що відрізняють її від останньої.

 

Категорія: Pravo | Додав: advocate (2016-12-19)
Переглядів: 1509 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:

Legal Аssistance© м. Хмельницький вул. Вайсера, 12/1       тел.: 70-80-49, 0971949984