Верховенство права: ідея, доктрина, принцип

На сьогоднішній день важливим чинником забезпечення формування правової держави та громадянського суспільства в Україні є реальне вправадження у нормотворчу та судову практику принципу верховенства права. Однак, сучасне рузуміння сутності верховенства права та недостатнє впровадження даної правової ідеї у правозастосовчу практику стримує активний розвиток громадянського суспільства в Україні. Повне розуміння сутності верховенства права можливо досягти при дослідженні даного інституту як доктрини, ідеї та принципу верховенства права. В зв’язку із заявленим Урядом України курсом радикальних реформ у країні слід приділити особливу увагу реальному впровадженню принципу верховенства права у законодавстві України. Адже, події 2013-2014 рр. показали, що неврахування принципу верховенства права при прийнятті законів (зокрема, уже недійсні сьогодні закони від 16 січня 2014 р.) призводить до їх тотального невиконання, що ламає усю правову систему країни. Таким чином, принцип верховенства права увійшов у суперечність із принципом верховенства закону (законності) саме через неконституційність зазначених законів (таких, що не відповідають природним правам людини і громадянина).

У науковій літературі дослідженню верховенства права приділяється недостатня увага: переважно окремі наукові статті. Як вийняток у 2014 р. вийшла монографія Серьогіна С.В. «Верховенство права в Україні: проблеми розуміння та застосування». Загальна ідея верховенства права, яка є продуктом англосаксонської правової традиції, в умовах домінування в Україні засад романо-германської правової сім’ї погано приживається в пострадянській юридичній науці, яка все ще значним чином залишається нормативістською та позитивістською. Сутність принципу верховенства права у своїх працях досліджують Портнов А.В., Головатий С.П. та ін. Серед російських вчених ідею верховенства права досліджували Зорькін В.Д., Баренбойм П.Д. та ін. Проте і дотепер у вітчизняній правовій науці відсутнє одностайне сприйняття ідеї верховенства права. Кожен вчений вкладає свій смисл у визначення даної ідеї. Самостійного значення принцип верховенства права набуває тоді, коли розрізняють закон і право. При цьому робиться важливий висновок про те, що поза доктриною природного права цей принцип існувати не може.

Проявом застосування саме природно-правового підходу до визначення принципу верховенства права стало Рішення Верховного Суду України щодо справи за скаргою на рішення, дії та бездіяльність Центральної виборчої комісії з установлення результатів повторного голосування з виборів Президента України 21 листопада 2004 р. від 3 грудня 2004 р. Правовий аналіз цього акта судової влади, що направду можна вважати переломним і в практиці, і в теорії, вимагає окремого дослідження, проте з упевненістю можна стверджувати, що саме це рішення засвідчило появу на пострадянському просторі, у майже класичній позитивістській державі альтернативного розуміння принципу верховенства права саме під природно-правовим кутом.

Одним із найбільш гостріших сфер реалізації принципу верховенства права в Україні є кримінальне провадження. Кримінальний процесуальний кодекс України 2012 р. містить окрему главу, присвячену засадам (принципам) кримінального провадження. Серед засад кримінального провадження у ч. 1 ст. 7 КПК України передбачено верховенство права, зміст якого полягає в тому, що людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8).

У системі засад кримінального провадження, що встановлена ст. 7 КПК України, принцип верховенства права розміщений законодавцем на першому місці, а тому виступає, так би мовити, «принципом принципів», основою для формулювання та законодавчого закріплення усіх інших принципів кримінального провадження.

Разом з тим, незважаючи на таке основоположне значення принципу верховенства права, його формулювання, закріплене у ч. 1 ст. 8 КПК України фактично відтворює відповідні конституційні положення, не даючи відповіді на питання про зміст цього принципу саме у кримінальному провадженні.

Таким чином, конституційний принцип верховенства права деталізується у галузевому законодавстві та часто вступає в конфлікт із принципом законності.

Важливо вказати, що в українському законодавстві закріплення такої ціннісної характеристики права як верховенства права ще не завершено. Це свідчить про те, що діяльність адміністративних та судових органів не отримала певних правових орієнтирів; в деяких з наведених прикладів законодавства, вочевидь, йдеться більше про верховенство закону, аніж про верховенство права, що далеко не одне й те саме. На жаль, законодавець не враховує того, що законодавство регулює перш за все відносини за участі громадян, які зацікавлені у верховенстві права. А не взаємовідносини між органами влади, які цілком логічно підпорядковувати верховенству закону.