Проблема правового регулювання амністії в Україні вже довгий час хвилюють як науковців, так і практичних працівників. Звертають увагу на ці проблеми й політики. Події останніх років є яскравим свідченням цього: до законодавства про амністію вносяться зміни; певні категорії осіб та, власне, окремі особи звільняються від відбування покарання на підставі актів амністії тощо. Особливо це стосується подій навколо Євромайдану та АТО. Так, останнім часом прийнято декілька змін до законодавства про амністію щодо категорій осіб, що були очасниками масових заворушень в Києві та в зоні проведення АТО.

Проблеми конституційного судочинства в Україні

Боротьба зі злочинністю неможлива без активізації боротьби з груповим порушенням громадського порядку. Не зважаючи на те, що протиборству груповими порушеннями громадського порядку приділено значну увагу, багато питань продовжують залишатись спірними, інші ж із них розроблені не досить глибоко та повно. Це стосується, насамперед, розуміння відмежування даного злочину від суміжних деліктів. Має певні проблеми, а деколи й допускає помилки при застосуванні статті 293 Кримінального кодексу України і практика. Покращення потребує і саме кримінальне законодавство, що регулює відповідальність за групове порушення громадського порядку. Саме це і свідчить про актуальність дослідження відмежування групового порушення громадського порядку від суміжних злочинів.

Засновником теорії корпоративного правовідношення по праву є Отто фон Гірке. Аналіз його поглядів дозволяє зробити висновок, що він головну ознаку корпорації бачив в множинності її членів. Тому юридичній кваліфікації піддаються стосунки лише відносно природи, тобто стосунки динаміки (життя) корпорації. Відносність корпоративного відношення з тих пір і до теперішнього часу не викликає сумніву дослідників. Але відносні стосунки – це, перш за все, стосунки динаміки.

How should you choose a lawyer?

У філософській літературі поняття форми і вмісту розглядаються як парні категорії, що відображають взаємозв'язок двох сторін природної і соціальної реальності: «певним чином впорядкованій сукупності елементів і процесів, які створюють предмет або явище, тобто вмісту і способу існування і вираження цього вмісту, його різних модифікацій, тобто форми». 

При визначенні правової природи окремого та наказного провадження необхідно виходити із концептуального положення теорії юридичного процесу про те, що провадження є основним елементом юридичного процесу.