На сьогоднішній день малий та середній бізнес відіграють ключеву роль в економіці будь-якої розвинутої, так як це найбільший сегмент підтримки світового бізнесу, що сприяє не тільки створенню нових робочих місць та забезпеченню високого рівня зайнятості працездатного населення, але й формує умови для підвищення рівня життя та доходів громадян, активізації інноваційних та трансформаційних процесів у світі.

Залишення в небезпеці є дуже складною соціально-правовою проблемою, адже споконвіків людство жило і еволюціонувало багато в чому завдяки згуртованості, взаємодопомозі і науковому прогресу. Без цих якостей нас чекало б менш яскрава і барвиста реальність – це в кращому разі, а в гіршому – вимирання. Керуючись принципом гуманізму, що визнається сьогодні найголовнішим принципом побудови розвинутого суспільства, кожна цивілізована держава прагне виявляти максимум уваги до тих громадян, які в силу різних причин позбавлені змоги турбуватися про себе самостійно. Тому, на громадян та державу в цілому накладаються певні обов’язки по наданню допомоги людям, які знаходяться в небезпечному для життя стані, та які не в змозі вжити заходів до самозбереження, і встановлюється відповідальність за їх невиконання.

Із розвитком у національному господарстві організаційних форм виробництва активізується процес правового регулювання нових відносин і зв'язків, прийняття нормативно-правових актів. Накопичення цих актів потребуе відокремленого законодавчого регулювання певних однотипних відносин, що призводить до виникнення нових інститутів і підгалузей права. Фахівці з відповідних галузей права визначають належність нових відносин до тієї чи іншій галузі права.

Соціальне партнерство та його інструменти в усьому світі визнано найбільш цивілізованим способом узгодження інтересів найманих працівників, роботодавців та держави. У багатьох зарубіжних країнах реалізація соціальної політики держави виявляється в тому числі й через налагодження соціального діалогу на дво- або тристоронній основі як механізму системи соціального партнерства вже протягом більш ніж півстоліття. Результатом цього процесу стала поява такої суспільної системи, яка є моделлю суспільної злагоди сторін соціально-трудових відносин.

Корпоративний договір та інші цивільно-правові договори

У філософській літературі поняття форми і вмісту розглядаються як парні категорії, що відображають взаємозв'язок двох сторін природної і соціальної реальності: «певним чином впорядкованій сукупності елементів і процесів, які створюють предмет або явище, тобто вмісту і способу існування і вираження цього вмісту, його різних модифікацій, тобто форми». 

 Аналіз правовідносин, що виникають у зв’язку з охороною корпоративних прав та/або інтересів акціонерів і АТ, потребує перегляду усталених теорій правовідносин, оновлення фундаментальних цивілістичних категорій та виходу за межі галузевого поділу правовідносин.

Суть корпорації (юридичної особи) виявляється у момент її виникнення як суб'єкта господарського та цивільного права. Без визнання за корпорацією (юридичною особою) права власності на своє майно, неможливе виникнення повноцінного суб'єкта права. Мета створення корпорації полягає в тому, аби нове утворення стало повноцінним учасником цивільного обороту. Це необхідно для стабільності цього обороту. Тому цивільне право покликане забезпечити реальність тих прав і обов'язків, які виникають в результаті участі корпорації (юридичної особи) в цивільному обороті.

Суб’єктивна сторона – чи не найскладніший для дослідження та кримінально-правового аналізу елемент складу злочину. При цьому її значення важко переоцінити. Конституція України в ст. 62 встановила, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відзначаючи нормативний характер адміністративних договорів та обгрунтовуючи віднесення їх до джерел адміністративного права, слід визначити співвідношення адміністративних договорів та адміністративно-правових актів, змісту й правової характеристики різних видів правових актів управління. Крім того, об’єктивно виникла і необхідність уточнення місця адміністративних договорів у правовій системі України.

Розглянемо поняття і суть такого елементу механізму підвищення ефективності діяльності членів органів управління господарських товариств, як правові засоби. Варто відзначити, що «правовий засіб» виступає, як загальнонауковий, міждисциплінарний термін «засобу». 

Корпоративна ідентичність - це ототожнення співробітниками або окремими організаційними структурами себе як частини організації, що виражається у визнанні корпоративної філософії, у втіленні корпоративних норм і правил поведінки. Згідно з іншими твердженнями, корпоративна ідентичність – це результат когнітивно-емоційного процесу усвідомлення себе представником певної організації, певну ступінь відповідності з нею. В рамках першої групи уявлень передбачається, що ототожнення співробітника з бізнес-організацією здійснюється за допомогою реалізації необхідних організаційних норм і правил. У рамках другої групи - акцент робиться на емоційній складовій членства в організації.